Чи варто???

Чи варто плакати й жаліти надаремно
За тим, що полинами поросло?
Зеленим смутком зайнялися верби,
Чола торкнулось квітневе крило.
Крізь лабіринти розпачу і муки,
Крізь терни болю вперто до зірок
Мене вели людські серця і руки,
Допомагаючи ступити новий крок.
Я не заплачу більше від розпуки,
Вже досить вщерть утрачених жалів.
В чорнобильських героїв є вже внуки,
Час пам»ять пилом вічності примів.
Ми вижили! Так, цим пишатись варто,
І цінувати кожен день і мить.
Сердець людських незагасима варта
Свічею пам»яті освітлює блакить.
Ми вдячністю і вірою крилаті,
Ми зберегли, не втратили тепло.
Молитва тиха, що лунає в хаті –
На щастя й долю, на життя й добро.
Все збереглось і збереглась Людина,
Її не зжер страшний незримий звір.
Приходять теплі весни в Україну,
Приходить в світ знов спокій, тиша, мир.
Все відновилось в часу круговерті,
Все повернулось на круги своя.
За колом цим більш не існує смерті,
Новий виток життя, нова весна…
Так вже було і далі вічно буде,
Без пафосу, без хитромудрих фраз.
Час вічний, як і той, хто землю любить,
Хто витримав, хто вижив, кожен з нас!