Василий Стус. Земля, потерянная мною...

Земля, потерянная мною,
явись хотя б в бредовом сне
и простелися синевою,
пролейся мертвому ты мне!
Росой из памяти обдай,
в дни позабытые верни,
молитве всеблагой отдай,
промолви тихо: лихо, спи!
В озерах плещутся лучи,
Припали гуси у воды,
в дожизненных мирах вдали
мои расстаяли следы.
Где нивы те угрюмо-синие,
где воронье черно лесов?
На зорьке те косматы тени
над радугою голосов,
с утра нашепты те молельниц,
где шум от крыл и плеск от волн
и сладковатый запах винниц,
как грех, как память и как боль?
Где дня расшатаны тарелки?
Латунный перегуд шмелей,
цвета пшеницы твои руки
над той безбрежностью полей,
где на рассвете косы чёрны
и жаром спечены уста,
благоухают роз бутоны
и ты - грешна так и свята,
где та изогнута долина,
где тот острог и то гнездо,
где трепыхалась лебедыня,
ломая белое крыло?
Где голубей вольные лёты
и брызги радуги в крыле?
Минувшее, откликнесь, где ты?
Забыты радость и печаль.
Земля, потерянная мною,
явись хотя б в бредовом сне
и простелися синевою,
и душу сбереги ты мне.

Оригинал:

Василь Стус. О земле втрачена, явися...

О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні
і лазураво простелися,
пролийся мертвому мені!
І поверни у дні забуті,
росою згадок окропи,
віддай усеблагій покуті
і тихо вимов: лихо, спи!
Сонця хлюпочуться в озерах,
спадають гуси до води,
в далеких дожиттєвих ерах
мої розтанули сліді.
Де сині ниви, в сум пойняті,
де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
над райдугою голосів,
ранкові нашепти молільниць,
де плескіт крил і хлюпіт хвиль
і салодавий запах винниць,
як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
твої пшеничні руки білі
над безберегістю полів,
де чорні коси на світанні
і жаром спечені уста,
троянди пуп'янки духмяні
і ти - і грішна і свята,
де та западиста долина,
той приярок і те кубло,
де тріпалася лебединя,
туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
і бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні
і лазураво простелися
і душу порятуй мені.