Смуток4
Належним чином зваблюючи час.
Та кожну ніч затягуємо мантру,
Пірнаючи душею у екстаз.
Розбещені надії десь... під небом,
Критичний розум знає, що... дурня.
Бо... темрява у царині Ереба,
Руйнує мізки всяка чортівня.
Відтак - і ностальгую серед ночі,
Поезія... аж стелиться до ніг.
А я в цей час упитися лиш хочу,
І... байдуже, що... десь там випав сніг.
Руйную мить облудного натхнення,
Цілую аркуш, мов іконостас.
Уява бачить світле одкровення,
Диктує Муза дивний парафраз.
Там - не про смерть, а лиш про дику втому,
Про шал дощів, що падають з небес.
Та згорблену березу біля дому,
Й відсутність віри в магію чудес.
Наступний день зведе у мур неспокій,
Коли і серце гримне, мов набат.
Спинюся біля правди за три кроки
Коштовним діамантом в сто карат.
Свидетельство о публикации №120120809352
Ваша поетична душа і критичний розум не заважають Вам мріяти про "завтра"! Після негоди обов*язково з*являється райдуга -веселка!
Творчої Вам наснаги, успіхів у всьому!
З теплом, Рита
Рита Аксельруд 28.10.2024 08:03 Заявить о нарушении
Знаете, если бы Вы преподавали в моей школе, когда я учился, то мои творческие достижения были бы намного ощутимее. Мне же моя учительница всячески отбивала охоту к написанию стихов. Говорила, мол, как Пушкин, не напишешь, а, стало быть, - и пыжиться не стоит. О как. Наверно не повезло с наставником. Но, как я уже понял, у Бога даже на таких не весьма одарённых писак, как я - Свои планы, а, стало быть... есть НАДЕЖДА, что когда-нибудь я, всё-таки, стану СТОЯЩИМ поэтом.
С уважением
просто А.К.
Андрей Королёв 7 31.10.2024 11:33 Заявить о нарушении