Ведеться так: життя - червона нитка,
Подекуди і вицвіла й тонка...
Десь товсто й грубо, десь стьожків не видко,
Так, нібито, втомилася рука..
На полотні, яке міняє колір,
Бо доля, звісно, не така гладка:
То сонця схід, то журавлі над полем,
То гаю свіжа зелень гомінка
То дивоцвіти у росі перловій,
То ніч і пустка,зламане гілля,
І часто пізно починать "по новій",
і крає сумнів,що ТО до пуття...
Якщо спішити, гарно втнеться рідко,
То має бути майстрова рука!
А ще буває, що скінчилась нитка
Отак й життя, - незримо витіка....
Було багато, ніби,на початку
І різне-гарне й всякі кольори....
А там огледівсь: вже пуста шухлядка,
І час пробив останньої пори...
8.12.20
Нить жизни
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120120807617
Свидетельство о публикации №120120807617
Рецензии