Отара

Прийшла, як завжди, звідки не чекали.
Біда так всюди ходить залюбки.
При владі опиняються шакали,
Поки на фронті леви і вовки.
Отара їх сприймає як собак,
Собак на них замінює дочасно.
Тим більше подають отарі знак,
Що ті з’їдають забагато м’яса.
Самі собак прогнали барани.
Шакали веселять отару, тішать.
Але між тим, коли всі бачать сни,
З’їдають непомітно найслабкіших.
Ще на недОїдки покликали гієн.
Тих, що колись собаки відігнали.
Тим часом зник баран і не один,
Та значення і цьому не надали.
Отара танула буквально на очах.
Кого не з’їли - в хащі повтікали.
За барана останнього в корчах,
Гризлись розлючені гієни і шакали.


Рецензии