Луна читала
Читає Луна все частесенько,
збирає проміння-рядки.
Буває, зітхає тихесенько,
зігрівши в долонях думки-
Послання самітного Місяця,
що схожий на пап'є маше.
Не знає де серденько міститься,
Яке і не б'ється уже...
Притихло, як птах причаїлося,
в гніздечку своєму дріма.
Можливо це все лиш наснилося —
казки наскладала сама?..
Та ллється чарівною річкою
Тепло з потойбічних світів,
Де Місяць говорить з Водичкою
На заздрість холодних Вітрів.
Читає Луна все тихесенько
І зорі збирає в вінки.
Свидетельство о публикации №120120709188