Жовтень холодний. Та скоро морози.
Вітер колише вже пожовклу траву.
В серці щось тисне... І котяться сльози.
Над могилами рідних знов я стою.
Хрести та надгробки. Шепіт молитви
І рветься з грудей запізніле - пробач.
Капають сльози на плити гранітні.
Тихо... Лиш листя шурхоче - не плач.
Мамочко, мамо, рідненька матусю!
Пробач, ти, мені за скупі почуття!
За ніжні слова не сказані досі...
Ти у вічність пішла. І нема вороття.
Жовтень холодний
© Copyright: Тамара Горбаченко, 2020
Свидетельство о публикации №120120708433
Свидетельство о публикации №120120708433
Рецензии
