Просто жiнка

<Людмила Плєвако>

Все у ній здається досконалим –
Виняткове поєднання рис:
Витончена, ладна, надзвичайна
І до справ буденних має хист.

Випромінює любов і світло –
Так природно, легко, залюбки.
Добрим словом, поглядом привітним,
Ледь відчутним дотиком руки.

Надихає, сяє, зігріває.
Наче сонце, тільки на землі.
Щиросердно і натхненно дбає
Про тепло і злагоду в сім’ї.

Справжня жінка, вправна господиня,
Гарна, мов весняний цвіт садів.
Серденько ж її – неначе скриня,
Повна найкоштовніших скарбів.

Так приємно її голос чути,
Помічати вогники в очах.
І яке то щастя – просто бути
У її думках і молитвах.

Як їй тільки все завжди вдається:
Підбирати до усіх ключі,
Не ятрити злістю ніжне серце,
Зберігати чистоту душі.

Всі поснули, тільки їй не спиться.
Затишно, спокійно на душі.
Лиш думки, неначе голубиці,
Відлітають десь у височінь.

Тихо пройде, нібито навшпиньках,
Поглядом порине вдалечінь.
Ні, не чарівниця, просто жінка.
Просто жінка з роду берегинь.

Сил тобі, осяйна берегине,
Щоби найцінніше зберегти.
Світ наш грішний досі не загинув
Завдяки таким жінкам, як ти!

06.12.2020