Чорнобильська трагедия

Чорнобиль стих. Заснуло місто Прип’ять.
На землю тихо опустилася весняна ніч
Пташки у снах своїх гніздечка ліплять
В реакторах уран горить у сто мільйонів свіч.

Сплять малюки у ліжках безтурботно
Сопуть носами, плямкають в вісні
І охоронцям станції щось робиться дрімотно
Проте вартують, щось мугикають під ніс.

До півночі повільно стрілка на годиннику прямує
Свіжішає на дворі де-не-де
Лиш у ставках й озерах ще життя вирує
А більш ніщо не обзивається ніде.

Минула північ. Крикнув птах тривожно
Хмарки пливуть у небі з за ялин
Якби тоді людина знала кожна
Що станеться отут, за декілька хвилин.

Різкий був спалах, вибух і пожежа
Четвертий блок увесь в вогні палав
І жах і паніка в серцях людей вселилась враз
Хоча за мить ще тиша там була.

Сирени рев і гамір, шум зростає
Пожежні мчать на повному газу
Проте ніхто з людей вже не здолає
Приборкати стихію ту страшну.

А через кілька днів дізналась вся планета
Про цю страшну біду, що скоїлась отут
І телебачення і радіо й газети
На перебій волали мов опівночі когут.

Уся країна готувалася до свята
Яке щороку на початку травня відзначала
Та незабаром в Прип’яті  прим’ята
Лишилась лялька від якогось дитинча.

Спустіло місто. Лиш коти й собаки
Скрізь никають, шукаючи людей
Проте при в’їзді лиш міліція й солдати
Цю дивну тишу тут вартують в сто очей.