СПОВІДЬ ХРИСТИНИ
Прекрасний день. Сьогодні я гуляю.
Ви не дивуйтеся, повзу я по траві.
І ноги є, та нібито немає,
Волочуться, як хвіст, у сонної змії.
Притягує до себе, мов магнітом,
Будівлі сірої на пагорбі капкан.
Хоч там я народилась інвалідом,
Для мене – при;хисток, надія хоч крихка.
До дому ще далеко – пагорб, яма.
Травичка пахне, зеленіє навкруги.
Вона шовкОва, руки не подряпа,
І це мені, тендітній, майже до снаги.
Нехай долоні вивернуті зовні,
Спираюсь твердо я у «лЕжачій» ході.
Бо не про мене стогін велемовний,
Людина я завжди, усупереч біді.
Конкурс "Нарисуй словом"
Эндрю Уайет
Мир Кристины (1948)
Уайет посвятил эту картину Кристине Ольсон, своей соседке. Сидя на осеннем пшеничном поле, Кристина смотрит на собственный дом. Кристина страдала от последствий перенесенного в детстве полиомиелита, но всегда поражала Уайета своей целеустремленностью.
Исповедь кристины укр
© Copyright: Наталья Гриненко-Артеми, 2020
Свидетельство о публикации №120120504020
Свидетельство о публикации №120120504020
Рецензии