Бій із дурнем - бій лукавий,
Бо у зіткненні лобами.
Один діє згідно правил -
Інший бється для забави.
Можна грати в ігри логік,
Розумінням хаос крити,
Та в безумстві діалогу -
Всі слова, як карти, биті.
Чим стаєш дружнішим, ближчим -
Відчуваєш, як твій мозок -
Наче хрест на кладовищі,
Розїда безум-корозія.
Відсахнувся - біль у скроні,
Наче й справді від удару.
Але дурень безборонно
Усміхається примарам.
Потім - тисне болем в груди
Відчуттям жалю й вини.
Як захоче, так і буде -
Бачиш дурня - відійди.
Бо як вчує він слабину -
І безсилля у руках.
То без відчуття провини
Б'є прицільно прямо в пах.
Б'є, не вчувши розмах сили -
В спину, голову, живіт...
Він ударів імпульсивних -
Проступа холодний піт.
І противник стає другом,
В небі стріленим ікаром.
Що останній розум губить
У обіймах санітарів.
БОкС-43
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120120409556
Свидетельство о публикации №120120409556
Рецензии