Pollice Verso

Десь у відкритім морі, де повний місяць,
Човен пропливе поволі повз і не помітить.
Чобітком по ньому гуц щосили! - Все марно,
Чорна смуга на воді між двОма примарами.

Поза зоною і поза радарами,
На просторах солоних, віддалених,
Без ракетної зброї сигнальної,
Переможений, та не зламаний.

Ти підхопиш мене і пронесши
Над очима і вверх руками,
Що показують пОліче вЕрсо,
І задерті під батогами.

Що ти знаєш про поліче версо?
Не шукай стародавній Рим,
А постій п'ять хвилин у черзі
Поміж кіл і рядів вітрин.

Там, дивися, охайний батько
І маленька його донька.
Тільки що це на ній? Фуфайка?
А у нього бухло в руках?

Що ти знаєш про поліче версо,
Коли пишеш свої рядки?
Коли душу вливаєш, сердце,
Та для когось ти - архетип.

Ти все знаєш про нОві кризи,
Пам'ятаєш старі часи,
Та не знаєш, що справжній ризик
То є криза у голові.

І шукаєш нової рими,
До стабільності і життя,
Та отримуєш задоволення
Від "злиденного каяття".

Ти ніколи себе не пробачиш,
І рятуєш мене завжди,
Лиш для тОго, щоб все, що бачив,
Я за тебе приніс в світи.


Рецензии