Iй душа хоть мыла,

Да матка розбыла

Ой, гыдыла маты сына!
Шэ й благословыла ж:
Да ны будыш більш шчаслывый,
Чым з о то жыдівко!

І воно і подфартіло вж.
Сталы паро жыты.
Гэй, да шо ты! Ек свёкрівка
Вам ны зробыть січкы!

Стала тэшча, гэх, на зетя:
Гах, ты ж покыданыць!
І за шчо ты взевсь на мэнэ
Шэ й на мою квакшу!?

І поспалы влад у хатцы,
Дэ була та сфатьба зь.
Усю нічку Кіт проплакав:
Шо ж гэ то за швабра?!

А було й ны так
Шэ на роспысах:
Став Васько рымзаты
На всіх гостый цваных.

Шо гэто за сваты!
Шо тут за обрады!
Понаслалы квятый,
Бытто вжэ вмыраю.

І ны став казаты
А ны люблю Малпу,
А ны то шо цмакаць
Свою дівку красну.

Ібо спротів самка
Кракала гарніша:
Ув ныбэсным платьті!
Эх, а гочы сыны!..

Ну, бы васількы ты,
Шо постлалы відьмы
Да на ручнычковы
Прам тому пуд ногы.

Ну, й куды ты підыш
Замуж за нывістку,
Шо послала кыла
Дорогому сыну.

...а тыпэр во гондэ
Той жывэ Гадёныш


Рецензии