І все ж – весна, коли вона надвОрі,
Від інших всіх, найліпша є порА:
На дню – краса. Вночі – чарують зОрі.
Іде душа, від врАжень, на-горА.
Струмить життя!
З глибин джерельні тОки
До кореневИщ, до зАв’язей, струмлЯть.
І небокрай, свої піднявши бОки,
Навіює на Окіл благодать.
Я, про веснУ, про виИмірність високу.
Яка вона нарядністю краснА!
Скажу, що всі порИ – чудові з рОку
І все ж, на вищім щАбелі – весна.
I все ж - весна
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120120303244
Свидетельство о публикации №120120303244
Рецензии