Перший день
Чорні мошки мелькають в очах.
Напливає завіса і падає.
Сірий ранок, мов хворе курча,
Обіцянками світла не радує.
І ніяк не народиться день,
Не підкаже холодною просинню,
Що зима на планеті людей --
Лиш продовження хмурої осені.
Листопадом замерзлих сердець.
Безкінечною злою годиною.
Що ніколи нікому ніде --
Ні коханою… ні єдиною…
Ілюстрація із Інтернету, дякую авторові.
01.12.2020
© Copyright: Надежда Еременко, 2020
Свидетельство о публикации №120120103625
Свидетельство о публикации №120120103625
Рецензии