Коли весна

Вона, неначе бавить дУшу грою:
Ось-ось, настане Божа Благодать.
Гряде весна. Весна не за горою.
В моє життя – рукою їй подать.

Вона в собі погасить заметIлі –
Життя – "ребром", у неї не закон.
Я жив колись і звісно, в іншім тілі,
Переживу і цей  А р м а г е д о н.

Це вічна гра. ЗалИшуся собОю.
Настане мить  котитися унИз...
І свисне Рак в зірнИці, над горОю,
В моє життя, спираючись на Віз.

Там де весна...
                      ось-ось, вона настАне.
Звести я прагну Істину на жарт.
Скажу: Халва, та солодко не стане,
Коли «халва», в рокИ: за сімдесят.


Рецензии