Ноябрьская попытка... Василина Иванина

                http://stihi.ru/2020/11/29/10172

   Несмотря на все проблемы, хлопоты, неурядицы, любуюсь белым светом, что озарился сегодня с утра белизной снега.  Святой Михаил в свой день не приезжал на белом коне, наверное, тоже на самоизоляции находится. Но последняя осенняя суббота началась мелкой крупкой, что пригоршнями сыпалась с неба.  Ноябрьская прикидка зимы…

   Утро светлело, повивая лужи пушистыми пеленками, мережистое сплетение виноградных лоз.  Всё становилось нарядным и праздничным.

   Тропка моя соблазняла: ну-ка, мол, решись пробежаться босиком!  Нет-нет, все-таки уже нет.  Не отважусь.  Страшно как-то.  Хотя когда-то это было веселым ритуалом, который бодрил и радовал.

   Надеваю суконные растоптанные боты и иду, шаркая ногами, в сад, к ромашкам, представляя, как они белеют на белом снегу, тараща желтые глазёнки ... Вчера хотела их сорвать, занести в дом, чтобы доживали в вазочке глиняной.  Но отчего-то показалось, что в укрытии они ещё не нуждаются.  Пусть ещё денёк до зимы... А здесь… все уже - нет моих ромашек.  Не умею я реально оценивать риски.  Ни себе не помогу, ни другим.

   Сколько же там минусов было этой ночью? Ведь теперешний ноль на термометре грозит дождем ...

   А завтра, наверное, гололедица наведается?



Оригинал

 Гмм, нарешті...
 Попри всі проблеми, клопоти, негаразди, тішимося  білим світом, що осяявся нині зранку  білим снігом. Святий Михайло у свій час не приїжджав на білому коні, мабуть, теж на самоізоляції перебуває, але остання осіння субота почалася дрібною крупою, що пригорщами  сипалася  з неба. Листопадова спроба зими.
І потроху світанок світлішав, вповиваючи  калюжі пухнастими  пеленками, мережачи плетиво виноградних лоз. Усе стало ошатним і радісним.
 Стежка моя зваблювала, мовляв, ану, наважишся  пробігтися босоніж? Ні-ні, таки вже ні. Не наважуся. Страшно якось. Хоча колись це було  веселим ритуалом, що збадьорював і радував.
Взуваю сукняні розтоптані боти і чимчикую, човгаючи ногами, у сад, до ромашок, уявляючи, як вони біліють, на білому снігу, витріщаючи жовті оченята... Учора хотіла їх зірвати, занести в хату, хай доживають віку у вазочці глиняній. Але чогось здалося, що паліативного догляду ще не  потребують. Хай ще днів до зими... А тут - усе вже, нема моїх ромашок. Не вмію я оцінювати реально ризики. Ні собі не поможу, ні іншим.
Скільки ж там мінусів було цієї ночі ? Бо тепер нуль на термометрі погрожує  дощем...
А завтра ожеледиця навідається?
29.11. 2020

 Фото со странички Василины Иваниной.