Людська холодність потроху вбиває.
Повільно та впевнено йде до кінця.
Морозить по теплому, біль висіває
Колючим інеєм в наші серця.
Проста зацікавленість підігріває.
Потроху прискорює серцебиття.
Приємно і світло, ми знов відчуваєм
Й ступаєм несміло, неначе дитя.
Напевно живі, бо серце працює.
Та все ще іній колючий блистить.
І тепла людина не дуже рятує:
Нам страшно до себе її підпустить.
Для неї ти був, як тепла людина.
Весь час намагався допомогти.
Відтаяла в серці її крижина.
Взамін покрився інеєм ти.
Тепла людина
© Copyright: Илона Мазур, 2020
Свидетельство о публикации №120112907576
Свидетельство о публикации №120112907576
Рецензии