Болить мені страшний і давній
біль,
Що був народу цілого терором,
Живе й сьогодні в пам'яті моїй
Жахливий, темний час Голодомору
Дитина плаче, холодно і світ
Тьмяніє тихо у маленькі вікна
А квола жінка держиться за пліт,
Ще трохи й дві душі зі світу зникнуть..
Дивилась я й мені на мить здалося
Ось підуть полем мати і дитя,
У вічнім сні...торкаючи колосся...
Чи є хоч щось цінніше за життя?
Горить свіча, на вітрі тріпотить...
І дише спомин, доки серце б'ється...
До поки люди будуть в світі жить
Не забувайте, дорогі, про все це...
Болит мне
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120112809638
Свидетельство о публикации №120112809638
Рецензии