Ось місто, вИбілене снігом,
У просторі із кольору індиго.
В чотири протилежних рукава
Ще по ньому стелиться трава.
Ось місто, вИбороне Богом,
Воно зникає в мОроці за рогом.
І, ніби то за сотню літ томУ,
Воно й тоді належало Йому.
Ось місто з криги, міццю на рокИ:
Праворуч - сніг і з лівої руки.
НічИйне місто може і не є ...
Усім воно, по свОєму — своє.
Iмпровiзацiя
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120112803050
Свидетельство о публикации №120112803050
Рецензии