Я до лісу пішла на побачення,
Попросити у нього пробачення,
Бо топтала його я листячко,
Бо зривала з калини намистечко...
Ліс стояв і дивився невесело,
І не чути було Перелесника,
Мавки спали, укрившися ковдрою,
Адже знали: зима буде довгою.
І під співи дощу мінорного,
Я подумала вже заспокоєно: -
Люди - теж дощові краплиночки
З неба - в землю...Політ щохвилиночки.
Думка
© Copyright: Валентина Козачук, 2020
Свидетельство о публикации №120112403409
Свидетельство о публикации №120112403409
Рецензии
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.