ЖаркИ
Звисають брИли.
Колись, огІрком вогняні,
Жарки* горіли.
У моноліти навікИ
Лягли епохи.
Ще проти сонечка жаркИ
Ятряться трохи.
Чому і як – не знає світ,
По-суті, змісту? –
Горить жарками моноліт,
А поруч – місто.
.........
*квіти
Свидетельство о публикации №120112403406