Лiтопис унр-урср. витяг. унiверсали уцр унр

Лiтопис УНР-УРСР. Витяг. Унiверсали УЦР УНР.
http://stihi.ru/2020/11/23/2676

Чуєш мій друже славний юначе! Хвилинка мовчання... Група на ФБ "УРСР існує те не зникала"

Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас.
(За оцей витяг з пiдручника мене видалили з групи на ФБ " Багнет нацii"...)

§ 6. Проголошення автономії України
За цим параграфом ви зможете:

- визначати і характеризувати основні положення I та II Універсалів Української Центральної Ради;

- вказувати на особливості формування української державності влітку-восени 1917 р.;

- пояснювати, як і чому відбувалося загострення відносин Української Центральної Ради та Тимчасового уряду Росії.
 
Пригадайте:
1. Якою була мета діяльності УЦР?
2. Коли утворився Тимчасовий уряд Росії?
3. Назвіть українські політичні партії, що діяли в Україні на початку революції. Що вони мали на меті?

1. I Універсал Української Центральної Ради. Утворення Генерального Секретаріату

26 травня 1917 р. Українська Центральна Рада направила до Петрограда делегацію, очолювану В. Винниченком, для переговорів із Тимчасовим урядом та Радою робітничих і солдатських депутатів. Планувалося вирішити питання про автономію України, утворення на основі УЦР крайового органу влади, заснування посади комісара України при Тимчасовому уряді, українізацію фронтових частин тощо. Проте шестиденні переговори завершилися безрезультатно. Тимчасовий уряд повідомив, що не може визнати УЦР виразницею волі всього українського народу, а розв’язання питання автономії України належить всеросійським Установчим зборам.
 
Тим часом на підтримку УЦР висловився I Всеукраїнський селянський з’їзд. 18-23 червня 1917 р. у Києві провели II Всеукраїнський військовий з’їзд, який засудив політику Тимчасового уряду щодо України, запропонував УЦР більше не звертатися до нього й «негайно приступити до твердої організації краю... тобто до фактичного переведення в життя підвалин автономного ладу».

23 червня 1917 р. в останній день Всеукраїнського військового з’їзду В. Винниченко, за дорученням УЦР, оголосив «Універсал Української Центральної Ради до українського народу в Україні й поза нею сущого». У ньому проголошувався намір самостійно розбудовувати автономію України.
 
Універсал — розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру. Кваліфікується також як урочиста грамота, декларація, маніфест. Універсалами також називалися маніфести Української Центральної Ради, що виконували функції основних тимчасових документів конституційного характеру.

Документи розповідають

Із I Універсалу Української Центральної Ради
...Хай буде Україна вільною. Не обділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своє життя. Хай порядок і лад в Україні дають обрані вселюдним, рівним, прямим і таємним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сейм). Усі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори...
...Ми гадали, що Центральне Російське Правительство простягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ними ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад в нашій землі. Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання... І тепер, народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад... І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.
І Універсал УЦР.
В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з іншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з ними приступить до підготовки нового правильного життя.
---
1. Як у документі проголошувалася автономія України? 2. Яким мав стати вищий законодавчий орган в Україні? 3. Яким було ставлення до національних меншин, що проживали на території України?
----
В Україні I Універсал УЦР сприйняли загалом схвально. Однак виконкоми Рад робітничих і солдатських депутатів ухвалили резолюцію, у якій засуджувалося проголошення автономії України до загальноросійських Установчих зборів, підкреслили, що це є безвідповідальним кроком УЦР, який негативно вплине на розвиток революції.
У Петрограді переважало несприйняття цього кроку. Голова Тимчасового уряду Г. Львов закликав українців: «Не йдіть необачним шляхом розпорошення сил визволеної Росії, не відривайтеся від загальної батьківщини, не розколюйте війська, не завдавайте нетерплячим бажанням зараз же змінити форми державного устрою України смертельного удару всій державі і самим собі!». Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів також виступала проти проголошення автономії України УЦР й закликала її очікувати Установчих зборів.

Отримавши підтримку народу, УЦР продовжила кроки з реального наповнення змісту проголошеного Універсалу. 28 червня 1917 р. було сформовано перший уряд автономної України під назвою Генеральний Секретаріат. Його очолив В. Винниченко. До складу уряду входили генеральний писар П. Христюк і сім генеральних секретарів: X. Барановський (фінанси), С. Єфремов (міжнаціональні справи), М. Стасюк (продовольчі справи), Б. Мартос (земельні справи), С. Петлюра (військові справи), В. Садовський (судові справи), І. Стешенко (народна освіта). За партійною приналежністю у складі першого уряду Центральної Ради переважали соціал-демократи, за професійною підготовкою до його складу увійшли кооператори, письменники, учені, журналісти, партійні діячі. Жодного професійного адміністратора в ньому не було.
Володимир Винниченко.
---
• Якою була реакція суспільства, влади Росії на І Універсал?
---
2. II Універсал Української Центральної Ради та його наслідки.

Улітку 1917 р. російська армія здійснила провальний наступ на Південно-Західному фронті. Вона втратила близько 150 тис. осіб і покинула Галичину. Це спричинило поглиблення політичної кризи в країні. Тимчасовий уряд, шукаючи підтримки, спробував урегулювати відносини з Українською Центральною Радою. 11-12 липня в Києві відбулися переговори делегації Тимчасового уряду в складі М. Терещенка, О. Керенського та І. Церетелі з керівництвом УЦР із приводу ситуації, що склалася після проголошення I Універсалу. Делегація заявила, що Тимчасовий уряд не буде заперечувати автономії України, однак просить утриматися від публічного оголошення цього й залишити ухвалення такого рішення Всеросійським Установчим зборам.

Досягнутий компроміс був викладений у двох документах різної форми, але майже однакового змісту — постанові Тимчасового уряду «Про національно-політичне становище України» та II Універсалі Української Центральної Ради. За ним Тимчасовий уряд, не очікуючи Установчих зборів, визнавав УЦР крайовим органом влади за умови її поповнення представниками національних меншин, а Центральна Рада зобов’язувалася самочинно не проголошувати автономії України. Разом із представниками національних меншин УЦР мала підготувати закон про автономію України, який буде затверджений Установчими зборами. Російські представники погодилися, що Центральна Рада виділить зі свого складу Генеральний Секретаріат, який буде затверджений Тимчасовим урядом як вищий орган виконавчої влади в Україні.

16 липня 1917 р. після отримання Українською Центральною Радою постанови Тимчасового уряду про затвердження Генерального Секретаріату, згідно з попередньою домовленістю, було ухвалено й оголошено II Універсал. На основі цих документів Україна набула статусу окремого територіально-адміністративного утворення з власним представництвом. Для розв’язання питань, що виникали між сесіями, УЦР утворила Малу Раду, що складалася із 40 представників від українських та 18 — від неукраїнських організацій. Головою її президії став М. Грушевський.

Досягнутий компроміс не міг повністю влаштовувати жодну зі сторін. З обох боків на адресу учасників переговорів лунали звинувачення у зраді національних інтересів. У ніч із 17 на 18 липня 1917 р. в Києві підняли повстання прибічники самостійності України. У червні на військовому розподільчому пункті міста близько 5 тис. солдатів-українців проголосили себе «Другим українським полком імені П. Полуботка». Його керівники разом із членами УЦР, не задоволеними діяльністю керівництва, планували збройним шляхом захопити владу в Києві й примусити Українську Центральну Раду проголосити незалежність України. На ранок 18 липня полуботківці роззброїли кілька частин київського гарнізону, захопили штаб міліції, військову комендатуру, арсенал, банк, скарбницю та інтендантські склади. УЦР та українські політичні партії засудили дії полуботківців і відмежувалися від них. Генеральний Секретаріат разом із військами Київського військового округу придушив виступ полуботківців.

28 липня 1917 р. УЦР на виконання домовленостей, оформлених у II Універсалі, затвердила «Статут вищого управління України». Відповідно до нього, повноваження Генерального Секретаріату поширювалися на Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, частину Чернігівської, Харківську, Херсонську, частину Таврійської та Катеринославську губернії. Генеральний Секретаріат формувався УЦР, відповідав перед нею, але затверджувався Тимчасовим урядом. Усі урядові установи в Україні підлягали владі Генерального Секретаріату. Він зобов’язувався представляти на затвердження Тимчасового уряду всі законопроекти та обрахунки витрат на потреби України, ухвалені УЦР.

Офіційний Петроград не погодився з цим документом. Через деякий час Тимчасовий уряд, відхиливши «Статут», затвердив «Тимчасову інструкцію для Генерального Секретаріату Тимчасового правительства в Україні», згідно з якою повноваження Генерального Секретаріату поширювалися лише на Київську, Волинську, Подільську, Полтавську й частину Чернігівської губерній. Генеральний Секретаріат ставав органом Тимчасового уряду, а не УЦР. Із його повноважень вилучалися військові, продовольчі справи, шляхи сполучення, пошта, телеграф, право призначення на урядові посади в Україні. Усі ініціативи Генерального Секретаріату і кандидати на посади в його складі затверджувалися Тимчасовим урядом.

«Інструкція» викликала бурхливе обговорення в Раді. Було вирішено не приймати положення документа, а взяти їх до відома та чекати подальших подій.

3. Загальнонаціональна криза

Тимчасовий уряд Росії не зміг налагодити ефективне управління державою після повалення царизму. Поразки на фронті, розгул анархії та насильства, самочинне захоплення землі селянами, виступи робітників, вимоги надання автономії Україні, незалежності Польщі та Фінляндії, спроби захоплення влади більшовиками в Петрограді, катастрофічний спад виробництва, інфляція тощо — такими були характерні риси ситуації, що склалася в країні. Усе це свідчило про наближення загальнонаціональної кризи. Верховний головнокомандувач генерал Л. Корнілов запропонував для наведення порядку в країні встановити воєнний стан і запровадити смертну кару в тилу. Не дочекавшись підтримки уряду, той вирішив діяти самостійно. 7 вересня 1917 р. у своїй телеграмі Керенському Корнілов зажадав передачі йому всієї повноти влади. Війська повинні були встановити контроль над Петроградом. Командування Південно-Західного й Румунського фронтів, штаби Київського та Одеського військових округів взяли владу в Україні. Керенський оголосив Корнілова зрадником і закликав усі революційні сили захистити демократію.

Заколотники складають зброю.

В Україні, як і в інших регіонах, Корніловський заколот провалився. 9 вересня Українська Центральна Рада звернулася до населення з відозвою, у якій закликала згуртуватися для боротьби з контрреволюційним виступом, підкресливши, що єдина законна влада в Росії — Тимчасовий уряд, а в Україні — Центральна Рада та її Генеральний Секретаріат. Для боротьби із заколотниками УЦР створила Комітет порятунку революції. Завдяки рішучим і швидким діям виступ військових придушили. Проти змовників виступила більшість особового складу частин Південно-Західного та Румунського фронтів. У Бердичеві солдати заарештували командувача Південно-Західного фронту генерала А. Денікіна й перешкодили йому відправити війська до Києва.

Придушення Корніловського заколоту сприяло зростанню впливу серед населення більшовиків, які найбільш активно протистояли заколоту. Вони сформували й озброїли, за дозволом Тимчасового уряду, загони Червоної гвардії. Розпочався процес більшовизації рад. В умовах поглиблення загальнонаціональної кризи більшовики взяли курс на збройне повстання та захоплення влади.
---
• Чому УЦР під час Корніловського заколоту підтримала Тимчасовий уряд Росії?
---
4. Продовження «українізації» армії. З’їзд народів Росії.

Улітку — восени 1917 р. тривав процес «українізації» армії. Ініціатором процесу став Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка, створений М. Міхновським. Першим «українізованим» підрозділом Російської армії став полк ім. Б. Хмельницького. Прискоренню таких змін сприяв наказ командувача Південно-Західного фронту про українізацію 34-го армійського корпусу 7-ї російської армії. Підрозділ дістав назву Перший Український корпус і налічував 40 тис. бійців. Його командувачем став генерал-лейтенант П. Скоропадський — нащадок давнього гетьманського роду. Старшини корпусу мали окремі відзнаки — погони з жовтими смугами на блакитному тлі. На початок вересня 1917 р. було організовано 27 українізованих дивізій, а кількість українізованих вояків становила близько 1,5 млн із 4 млн солдатів-українців у складі російської армії.

У серпні-вересні активно розвивався рух «Вільних козаків». А 16-20 жовтня 1917 р. його учасники зібралися на I Всеукраїнському з’їзді в Чигирині. Отаманом «вільних козаків» було обрано командира Першого Українського корпусу генерала П. Скоропадського.

Бійці Українського корпусу П. Скоропадського.

Однак лідери УЦР, які перебували в полоні соціалістичних ідей, що армія — це апарат насилля над народом, прохолодно ставилися до створення власного війська й не підтримали вільнокозачий рух.

Однією з помітних подій тогочасного суспільно-політичного життя України став З’їзд представників національностей та областей колишньої Російської імперії (З’їзд народів), що відбувся 21-28 вересня 1917 р. в Києві в приміщенні Педагогічного музею. У з’їзді взяли участь 89 делегатів від народів, що виступали за реорганізацію Росії на федеративних засадах: українців, латвійців, литовців, естонців, поляків, білорусів, євреїв, татар, грузинів, молдаван, бурятів, донських козаків, союзу козацьких військ. Ініціатором проведення З’їзду народів була Українська Центральна Рада. Він мав би проголосити федеративний устрій Росії, обговорити основні засади побудови нової держави.

На останньому засіданні З’їзду народів делегати ухвалили ряд постанов, зокрема «Про федеративний устрій Російської держави», «Про національно-персональну автономію», «Про загальнодержавну і крайову мови». Важливим було те, що у своїх рішеннях з’їзд підтримав сформульоване в I Універсалі УЦР положення, що народи мають право крайовими Установчими зборами проголошувати свої автономії, не очікуючи всеросійських Установчих зборів.
---
• З якою метою у Києві було проведено З’їзд народів Росії?
---
5. Загострення відносин Української Центральної Ради та Тимчасового уряду

Після придушення заколоту генерала Л. Корнілова Тимчасовий уряд не зміг стабілізувати ситуацію. У країні набирала обертів загальнонаціональна криза. Намагаючись знайти вихід із неї, Тимчасовий уряд проголосив Росію республікою, призначив на листопад 1917 р. вибори до Установчих зборів і скликав у Петрограді Демократичну нараду з функціями органу, який мав контролювати діяльність уряду до відкриття Установчих зборів.

Українська делегація на Демократичній нараді виступила з власною програмою, схваленою УЦР. Вона, зокрема, передбачала:

• Передачу всієї повноти влади в Україні до Української Центральної Ради та її Генерального Секретаріату, сформованого відповідно до «Статуту вищого управління України».

• Визнання за всіма народами колишньої Російської імперії права на нічим не обмежене самовизначення.

• Скликання кожною нацією та краєм, які того домагаються, власних національно-крайових Установчих зборів.

• Скликання всеросійських Установчих зборів у призначений час без будь-яких зволікань.

Однак Тимчасовий уряд традиційно відкладав розв’язання питання національно-територіальної автономії та інших питань до Установчих зборів. Розуміючи, що подальша невизначеність лише погіршить ситуацію, 7 жовтня 1917 р. Генеральний Секретаріат одностороннім актом заявив про вступ в управління Україною. Дещо пізніше на засіданні Малої Ради затвердили декларацію Генерального Секретаріату, де визначили характер української державності — «об’єднання всієї української землі і всього українського народу в одній автономній одиниці» — та оголосили про підготовку до скликання всенародних Українських Установчих зборів. З огляду на колапс в економіці, Генеральний Секретаріат звернувся до Тимчасового уряду передати йому реальне управління краєм.

У відповідь на це Тимчасовий уряд вирішив терміново викликати до Петрограда членів Генерального Секретаріату для пояснень із приводу рішення УЦР скликати Українські Установчі збори. Однак Винниченко прибув до міста в той час, коли більшовики здійснили збройне повстання, повалили Тимчасовий уряд, й останній зник із політичної арени.
---
• Чим було зумовлене останнє загострення відносин між УЦР і Тимчасовим урядом Росії?
---
Висновки

• I Універсал Української Центральної Ради став важливим актом, що утверджував право українського народу на власну державність. Однак ускладнення соціально-економічної та політичної ситуації в Україні примусило УЦР погодитися на компроміс із Тимчасовим урядом, який був оформлений як ІІ Універсал.

• Погіршення ситуації призвело до загальнонаціональної кризи. Прибічники наведення порядку в країні за допомогою сили спробували здійснити Корніловський заколот, який провалився. Після його придушення виникла нова загроза — прагнення більшовиків захопити владу через збройне повстання.
---
Запитання і завдання:
1. Коли було оприлюднено I Універсал УЦР? Охарактеризуйте його зміст.
2. Хто очолив Генеральний Секретаріат у червні 1917 р.?
3. Назвіть основні положення компромісу між УЦР та Тимчасовим урядом, закріплені в II Універсалі.
4. Якими були наслідки прийняття II Універсалу?
5. Проведіть дискусію за проблемою: «Чи був необхідним компроміс між УЦР та Тимчасовим урядом?»
6. Як вплинув на ситуацію в Україні Корніловський заколот?
7. Якими були здобутки в процесі «українізації» армії влітку — восени 1917 р.?
8. Підготуйте презентацію на тему: «Відносини УЦР з Тимчасовим урядом Росії».

§ 7. Проголошення Української Народної Республіки.
---
За цим параграфом ви зможете:
- з’ясувати, за яких обставин було проголошено III Універсал УЦР і які положення він містив;
- охарактеризувати політику УЦР після проголошення III Універсалу.
Пригадайте:
1. Хто такі більшовики? Якими були основні засади їхньої політичної програми?
2. Що таке універсал? Які основні положення I та II Універсалів УЦР?
---
1. Прихід до влади більшовиків у Росії. Реакція на ці події в Україні.

7 листопада 1917 р. в Петрограді більшовики в результаті збройного виступу повалили Тимчасовий уряд. На II Всеросійському з’їзді рад робітничих і солдатських депутатів був утворений новий російський уряд — Рада народних комісарів (РНК) на чолі з В. Леніним, а Росію проголошено Республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (Радянською Росією). Щоб привернути на свій бік населення, більшовики відразу оприлюднили Декрет про мир і Декрет про землю, які відображали головні прагнення народу в революції. Декрет про мир закликав усі воюючі держави негайно припинити війну та розпочати переговори про мир без будь-яких умов. Декрет про землю скасовував приватну власність на неї, надавав право користування землею всім громадянам Росії, що виявляли бажання обробляти її власною працею.

Одержавши повідомлення про події в Петрограді, у Києві Мала Рада УЦР зібралася на закрите засідання, де було створено Крайовий Комітет з охорони революції в Україні, відповідальний перед УЦР. У відозві до населення Комітет заявив, що його влада поширюється на дев’ять українських губерній. Але він не зумів організувати своєї роботи та передав власні функції Генеральному Секретаріату.

У результаті склалася своєрідна ситуація, за якої в Києві протистояли одна одній три сили: УЦР і віддані їй збройні формування, прибічники Тимчасового уряду, що групувалися навколо штабу Київського військового округу, більшовики, які мали загони Червоної гвардії, керовані військово-революційним комітетом (ревкомом). Штаб КВО 10 листопада 1917 р. заарештував більшовицький ревком і почав роззброєння загонів Червоної гвардії. У місті спалахнули бої, що тривали три дні, не визначивши переможця. Тоді 13 листопада в протистояння втрутилися війська УЦР. Вони зайняли ключові пункти й установи міста. Таким чином, УЦР перебрала владу до своїх рук. Більшовики визнали її крайовим органом влади в Україні.
---
Бійці Червоної гвардії, 1917 р.
___
14 листопада 1917 р. голова Генерального Секретаріату УЦР В. Винниченко розіслав телеграми в усі українські губернії, радам, армійським комітетам про перехід влади в краї до УЦР. Також було заявлено, що влада Генерального Секретаріату поширюється додатково на території, де більшість населення становили українці: Катеринославщину, Харківщину, материкову Таврію, Холмщину, частину Курщини та Воронежчини. Того ж дня влада УЦР та Генерального Секретаріату була визнана всіма політичними силами.
---
• Якою була реакція УЦР на прихід до влади більшовиків у Росії?
---
2. III Універсал УЦР. Проголошення Української Народної Республіки (УНР)

Зазнавши поразки в Києві, більшовики не збиралися відмовлятися від влади в Україні. Впродовж листопада їм удалося захопити владу в Луганську, деяких районах Донбасу і кількох містах смуги Подільської й Волинської губерній, де перебували збільшовизовані частини російської армії. 17 листопада 1917 р. на розширеному засіданні рад робітничих і солдатських депутатів у Києві керівник міської організації більшовиків Г. П’ятаков висунув план мирного усунення УЦР від влади. Він передбачав, скориставшись популярністю більшовиків у масах, скликати Всеукраїнський з’їзд рад робітничих і солдатських депутатів, який мав би переобрати й перетворити Українську Центральну Раду на керівний центр рад на зразок російського Центрального виконавчого комітету рад.
---
Мітинг на вулицях Києва з нагоди проголошення Української Народної Республіки, 20 листопада 1917 року.
---
Тим часом Центральна Рада продовжила курс на будівництво держави. 20 листопада 1917 р. на засіданні Малої Ради обговорили та ухвалили III Універсал — державно-правовий акт, яким проголошувалося створення Української Народної Республіки (УНР).

Документи розповідають:
---
Витяги з III Універсалу Української Центральної Ради
---
Народе український. Ти, разом з братніми народами України, поставив нас берегти права, здобуті боротьбою, творити лад і будувати все життя на нашій землі. І ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім’я творення ладу в нашій країні, в ім’я рятування всієї Росії оповіщаємо:
Віднині Україна стає Українською Народною Республікою.

Не віддаляючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб нашими силами помогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів...

Маючи силу і власть на нашій землі, ми тою силою і властю станемо на стороні прав і революції не тільки нашої землі, але і всієї Росії...
---
1. Як у документі розкривається головна мета проголошення УНР?
2. Як лідери УНР висловили у III Універсалі своє ставлення до захоплення влади в Росії більшовиками?
---
III Універсал визначав територію УНР, її владні органи й містив широку програму соціально-економічних перетворень:
• До Установчих зборів вся влада в Україні переходила до УЦР та Генерального Секретаріату; територія УНР визначалася в межах Київщини, Поділля, Волині, Чернігівщини, Полтавщини, Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини, Таврії (без Криму). Остаточне визначення кордонів УНР, а також прилучення частини Курщини, Холмщини, Воронежчини і суміжних областей, де більшість населення українське, «має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів»;
• Скасовувалося право власності на землю поміщиків та інших нетрудових господарств, а також на удільні, монастирські, кабінетні та церковні землі; земля проголошувалася власністю народу і передавалася йому без викупу;
• Установлювався 8-годинний робочий день для робітників;
• Давалася обіцянка негайно розпочати мирні переговори: «Через Центральне Правительство примусити й спільників, і ворогів негайно розпочати мирні переговори»;
• Проголошувалися свободи слова, друку, віросповідань, зібрань, страйків, недоторканність помешкання, можливість вживання різних місцевих мов у зносинах з усіма установами; надавалася національно-персональна автономія росіянам, євреям і полякам та ін.;
• Вибори до Всеукраїнських Установчих зборів призначалися на 9 січня 1918 р., а днем скликання їх — 22 січня 1918 р.

Положення III Універсалу УЦР були неоднозначно сприйняті у суспільстві: необхідність скерувати зусилля на допомогу Росії для будівництва нею федеративної держави не подобалася багатьом українським патріотам-самостійникам. Несприйнятними для більшості були шляхи розв’язання аграрного питання.

Господарства, розмір яких становив менше ніж 50 десятин землі, не відбирали. Конфіскації також не підлягали землі цукрових заводів. Усі господарства, що мали більш ніж 50 десятин, перетворювалися на державні, внаслідок чого селяни не отримували землі, а поміщики втрачали свої господарства. Найбідніших селян обурювало також те, що залишалися недоторканими наділи менше ніж 50 десятин. Положення III Універсалу УЦР фактично позбавили її підтримки як землевласниками, так і селянськими масами. При цьому там, де більшовики здобули владу, земля одразу розподілялася серед селян за кількістю членів їхніх сімей.
---
• Які основні положення ІІІ Універсалу УЦР?
---
3. Внутрішня та зовнішня політика Центральної Ради після проголошення УНР.

У внутрішній політиці УЦР в цей період на першому місці була державотворча діяльність. У Малій Раді сформували спеціальну комісію із розробки нових законопроектів. На початку грудня 1917 р. з’явився закон, за яким усі нормативно-правові акти російського уряду та установи з їх повноваженнями, що існували на території України до більшовицького перевороту в Петрограді, залишалися чинними. Право законодавчої ініціативи надавалося лише УЦР та Генеральному Секретаріатові.

Найвагомішим кроком у сфері державного будівництва став закон «Про вибори до Установчих зборів УНР». Водночас було розпочато процес утворення судової системи та системи прокурорського нагляду. Паралельно велася робота над проектом Конституції УНР та державних символів. 25 лютого 1918 р. Державним гербом затвердили «Володимирів тризуб».

Наприкінці 1917 р. у Києві було сформовано українську військову частину — Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців. Початок їй поклали 22 добровольці-галичани з числа військовополонених австро-угорської армії, що утримувались у Дарницькому концтаборі. Поступово, поповнюючись за рахунок втікачів з інших концтаборів, особовий склад куреня досяг 500 вояків. Пізніше його перейменували на курінь Січових стрільців, котрий став одним з найкращих військових підрозділів Армії УНР. Очолив його Є. Коновалець.
---
Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців
---
Було вжито заходів щодо творення власної фінансової системи: надано чинності закону про випуск державних кредитних білетів УНР, Державної скарбниці УНР, видані акти з питань оподаткування. Також законодавчо закріплювався 8-годинний робочий день.

У зовнішній політиці УЦР остерігалася можливої окупації УНР (у разі здійснення розпочатого більшовиками розвалу фронту й повернення солдатами багнетів проти власних капіталістів та поміщиків) й закликала до мирних переговорів з припинення війни.

Поштовхом до активізації миротворчих зусиль у питанні завершення війни стало укладання Раднаркомом Росії сепаратної угоди про перемир’я з німецьким і австро-угорським командуванням. 1 грудня 1917 р. Генеральний Секретаріат спеціальною нотою до країн-учасниць війни та всіх нейтральних держав оголосив про намір УНР прямувати «дорогою самостійних міжнародних відносин». Генеральний Секретаріат наголошував на необхідності укладання не сепаратного, а загального миру. Зазначав, що «мир, який хоче заключити Росія... може мати силу для УНР тільки тоді, коли його умови прийме й підпише правительство Української Народної Республіки». Через три дні український уряд отримав відповідь, де повідомлялося, що його представників запрошують до участі в переговорах з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною про укладання миру, котрі відбудуться у Брест-Литовську (українська назва — Берестя).

УЦР сформувало українську делегацію, яку очолив В. Голубович. Інструкції для неї підготував М. Грушевський. У них зазначалося, що необхідно прагнути включити до складу УНР Холмщину, Підляшшя й проведення плебісцитів про входження до неї Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Це продовжило важку боротьбу УЦР за соборність українських земель.

УЦР не сприймала більшовицьку владу у радянській Росії, вважаючи її незаконною і безперспективною. Більшовицьку Раду народних комісарів вона вважала представником лише тих регіонів, де захопили владу більшовики, а не всіх суб’єктів Росії.

УЦР встановила дипломатичні відносини більш ніж з 20 країнами світу. До Києва прибули військові місії Великої Британії, Франції, Італії, Японії, Румунії, Бельгії та Сербії. До квітня 1918 р. вона мала також міжнародну підтримку Німецької та Австро-Угорської імперій.
---
• Який зовнішньополітичний курс проводила УНР у перші місяці свого існування?
---
Висновки:
• Лідери УЦР негативно сприйняли жовтневий переворот у Петрограді, що загострило відносини з більшовиками.
• III Універсал УЦР проголосив створення Української Народної Республіки і оприлюднив політичний курс, яким вона збиралася прямувати.
• Внутрішня та зовнішня політика Української Народної Республіки після проголошення III Універсалу започаткувала здійснення сформульованих у ньому засад.
---
Запитання і завдання:
1. Охарактеризуйте перебіг подій в Україні, що відбувалися після більшовицького перевороту у Петрограді. Чому УЦР засудила переворот?
2. Чому III Універсал УЦР вважається помітною віхою у державотворенні доби Української революції 1917-1921 рр.?
3. Як у III Універсалі УЦР планувалося вирішити аграрне питання?
4. Що вважають найвагомішим кроком у сфері державного будівництва УНР після проголошення III Універсалу?
5. Якою була позиція УНР щодо завершення війни?
6. Чому проголошення Української Народної Республіки не викликало нового піднесення у суспільстві?
7. Проведіть дискусію на тему: «Чи відповідав реаліям часу внутрішньо- і зовнішньополітичний курс УЦР?»

§ 8. Перша війна більшовицької Росії з УНР та проголошення незалежності УНР.
---
За цим параграфом ви зможете:
- пояснювати причини і привід до Першої війни між більшовицькою Росією та УНР;
- з'ясувати, як було проголошено IV Універсал, які його основні положення;
- характеризувати більшовицько-російську окупацію України взимку — навесні 1918 р.

Пригадайте:
1. Коли і як більшовики встановили свою владу в Росії?
2. Як складалися відносини між УЦР і більшовиками?
3. Про що йшлося у І і ІІІ Універсалах УЦР?
4. Що таке агресія й окупація?
1. Початок агресії більшовицької Росії проти УНР
---

Проголошення III Універсалу і подальші державотворчі заходи УЦР призвели до стрімкого розгортання конфлікту з Раднаркомом Росії, який Центральна Рада не визнавала урядом всієї Росії. Своєю чергою, Раднарком не визнавав УЦР на тій підставі, що та не проголосила радянську владу в Україні. Також віддані Центральній Раді військові частини активно роззброювали й висилали до Росії загони Червоної гвардії та збільшовизовані частини російської армії, небезпідставно вбачаючи в них загрозу. УЦР видала наказ українізованим підрозділам колишньої російської армії перебазуватися в Україну, де був створений Український фронт у Першій світовій війні, а донським і кубанським козачим формуванням дозволила повернутися через Україну додому. При цьому на всьому фронті діяв режим перемир’я.

Спроба більшовиків здійснити збройну ліквідацію УЦР внутрішніми силами зазнала невдачі. Їм залишалося сподіватися на мирне усунення УЦР через скликання з’їзду рад і військову допомогу з радянської Росії.

На початку грудня 1917 р. почалася підготовка до Всеукраїнського з’їзду рад. На захід запрошувалися представники губернських, міських і повітових рад робітничих, солдатських і селянських депутатів переважно з промислових районів і великих міст, які перебували під впливом більшовиків. Представництво селян усіляко обмежувалося. Натомість УЦР спрямувала понад 2 тис. делегатів від селянських спілок та українізованих військових частин. 17 грудня, коли відкрив свою роботу з’їзд у Києві, то прихильників більшовиків на ньому виявилося лише 127 із 2,5 тис. депутатів. Делегати висловили підтримку діям Української Центральної Ради та її уряду. Вони засудили ультиматум Раднаркому Росії від 17 грудня 1917 року з вимогами до УНР. РНК вимагав від УЦР припинити пропускати донські та кубанські козачі формування, а також не роззброювати частини Червоної гвардії.

Генеральний Секретаріат негайно відхилив вимоги ультиматуму РНК Росії у спеціальній ноті. Радянська сторона висловила категоричне незадоволення такою відповіддю. Це дало привід для агресії російських більшовиків проти України.

Агресія — незаконне застосування збройної сили однієї держави проти іншої, порушення суверенітету, територіальної цілісності, позбавлення політичної незалежності.

Ультиматум — вимога однієї сторони до іншої виконувати її категоричні вимоги.

Делегати-більшовики, які залишили з’їзд рад у Києві, наприкінці грудня 1917 р. провели власний «всеукраїнський» з’їзд рад у Харкові. Україну проголошено «республікою рад». Зберігалася її назва — Українська Народна Республіка. Делегати обрали Всеукраїнський центральний виконавчий комітет рад (ВУЦВК) й новий уряд — Народний Секретаріат у складі 12 секретарів.

ВУЦВК своїм маніфестом оголосив про усунення від влади УЦР та Генерального Секретаріату й створив Крайовий комітет для боротьби з контрреволюцією. Як зазначав у своїх спогадах В. Винниченко, тепер радянська Росія позбавлялася звинувачень у агресії — «не вона, мовляв, уже тепер вела війну з Україною, а Харківський Український уряд боровся проти Київського, тепер, мовляв, це хатня справа самого українського народу. Натуральна річ, що це була тільки одна формальність, бо харківський уряд усі директиви одержував з Петрограда і вів військові операції силами руського уряду».

Фактично події в Харкові зі встановлення радянської влади в Україні стали здійсненим більшовиками державним переворотом.
---
• Як відбувалося загострення відносин між більшовицькою Росією та УНР?
--+
2. Перша війна більшовицької Росії з УНР

Народний Секретаріат звернувся до Раднаркому Росії з проханням про військову допомогу у боротьбі з УЦР.

Разом із місцевими загонами Червоної гвардії більшовицькі загони із Росії розгорнули наступ на Київ та інші райони України. Їхня тактика полягала в просуванні лініями залізниць і встановленні контролю над великими промисловими й транспортними центрами. Таке ведення бойових дій дістало назву «ешелонна війна».

Безпосередньо на Київ наступали частини, якими командував колишній царський полковник М. Муравйов.

Центральна Рада намагалася організувати збройний опір більшовицькій агресії. Проте наявних сил було вкрай мало через недооцінку лідерами УНР значення у боротьбі за незалежність регулярної армії.

На захист української справи стала національно свідома учнівська та студентська молодь. Близько 300 юнаків під загальним командуванням викладача Першої Київської юнацької (юнкерської) школи ім. Б. Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка та інші розрізнені підрозділи під станцією Крути (на шляху з Чернігова до Києва) 29 січня 1918 р. вступили в нерівний бій з переважаючими більшовицькими загонами (4 тис. осіб). Бій тривав 5 годин. Оборонцям вдалося затримати наступ більшовиків на чотири дні й завдати їм відчутних втрат (понад 300 ос. лише вбитими). Загальні втрати українських сил у бою (убиті й поранені) сягали близько 250 осіб. У складі студентської сотні, якою командував сотник Андрій Омельченко (був важко поранений і помер дорогою до Києва), було 10-12 вбитих, 35-40 поранених. 27 юнаків, що потрапили в полон, більшовики розстріляли. Тіла загиблих у березні 1918 р. перепоховали в Києві на Аскольдовій могилі. Через недалекоглядну політику лідерів УЦР більшість із молодих оборонців заплатили своїм життям, але нічого змінити не змогли. Після цього шлях на Київ був відкритий.
---
Перша війна більшовицької Росії з УНР
---
Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко
---
У день бою під Крутами у Києві влаштували заколот проти УЦР підрозділи місцевого гарнізону й озброєні робітничі дружини заводу «Арсенал». Його організував Київський комітет більшовицької партії. Незважаючи на намагання підрозділів Армії УНР під командуванням Є. Коновальця, С. Петлюри, О. Удовиченка придушити повстання, більшовицьким військам вдалося увірватися у місто. Втрати заколотників становили 750 осіб.
---
• У чому суть трагедії під Крутами?
---
3. IV Універсал УЦР: проголошення незалежності УНР

Становище УНР ускладнювалося. Більшовицькі війська Муравйова увійшли в передмістя Києва і розпочали безсистемний обстріл об’єктів міста. Ситуація на мирних переговорах у Брест-Литовську погіршувалася через те, що хоча українська делегація заявляла про самостійність, УНР формально не мала такого статусу й не могла звернутися по допомогу проти більшовицької агресії. Радянська російська делегація на переговорах дедалі відвертіше очікувала можливості заміни делегації УЦР на радянську українську делегацію.

Складність ситуації підштовхнула лідерів УНР перейти на позицію повної незалежності України, що й було закріплено у IV Універсалі УНР, проголошеному 22 січня 1918 р.
---
Документи розповідають:
Витяги з IV Універсалу Української Центральної Ради
---
...Віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, від нікого незалежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу...

Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представництво робочого народу — селян, робітників і солдатів та виконуючий орган, який віднині буде називатися Радою Народних Міністрів.

...Поручаємо Правительству нашої Республіки, Раді Народних Міністрів... вести початі вже мирні переговори з осередніми державами вповні самостійно, та встановити згоду, щоб наш край почав своє життя в спокою й мирі.
---
1. Як змінювалася форма української державності за умови IV Універсалу?
2. Як змінювалася відповідно до документа назва українського уряду?
---
Крім того, у IV Універсалі Центральна Рада оголосила проект закону про передачу землі трудовому народу без викупу. Також ішлося про націоналізацію «найважливіших галузей торгівлі», установлювалася монополія держави на зовнішню торгівлю.

Підтверджувалися всі демократичні права й свободи громадян, рівність представників різних націй УНР.

У день проголошення IV Універсалу УЦР ухвалила Закон про національно-персональну автономію. Право на таку автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами — росіянами, євреями й поляками.

Наступ більшовицьких військ тривав. 8 лютого 1918 р. члени Малої Ради й Ради Народних Міністрів залишили Київ, перебравшись спочатку до Житомира, а потім — до Сарн. 9 лютого 1918 р. радянські війська увійшли в Київ.
---
Війська Муравйова в Києві, 1918 р.
---
Серед основних причин поразки УНР у першій війні з більшовицькою Росією можна виділити слабкість підтримки УЦР, яка на момент агресії розгубила свій первинний авторитет. Її повільність, нерішучість й незрозумілість кінцевої мети перетворень в аграрному питанні відштовхнули від неї українське селянство. До того ж більшість робітників ніколи не була до неї прихильною. Крім того, УЦР мало приділяла уваги військовому будівництву. При цьому більшовики розробили досить успішну тактику боротьби за владу. Великі маси населення піддалися ефективній більшовицькій агітації та пропаганді.
---
• Коли і в яких умовах було проголошено незалежність УНР?
---
4. Перший прихід більшовиків до влади в Україні

Після вступу більшовицьких загонів у Київ у місті розгорнувся терор і репресії проти діячів українського руху, колишніх офіцерів російської армії, заможних містян і просто тих, хто не сподобався більшовикам й зачислявся до «ворогів революції». За спогадами очевидців, жертвами терору стало понад 5 тис. осіб.

Встановлення нової влади супроводжувалося реквізиціями, конфіскаціями й експропріаціями майна громадян.

Органи влади радянської УНР — ВУЦВК та Народний Секретаріат перебралися з Харкова до Києва. Влада на місцях перейшла до військово-революційних комітетів та рад. На Україну поширили дію декретів Раднаркому Росії про землю, робітничий контроль й націоналізацію підприємств. Провокована радянським декретом про землю маса бідного селянства стала фактично розграбовувати великі сільськогосподарські маєтки. У військовому будівництві радянська УНР створила свою армію — Червоне козацтво.
---
• Які наслідки мав перший прихід більшовиків до влади в Україні?
---
Реквізиція — примусове вилучення (за певну плату, на відміну від контрибуції) майна громадян, підприємств або установ.

Конфіскація — примусовий безоплатний збір матеріальних цінностей з населення окупованої території, який здійснювався переможцями.

Експропріація — примусове вилучення незаконно отриманого майна.
---
Висновки:
• Станом на кінець 1917 р. боротьба за владу в Україні вилилася у протистояння Української Народної Республіки, проголошеної УЦР, та радянської Української Народної Республіки, створеної з’їздом рад у Харкові.
• Війна з більшовицькою Росією сприяла перегляду керівництвом УЦР своїх поглядів на державний статус України, що й обумовило появу IV Універсалу УЦР.
• Зміни, що відбувалися після приходу до влади більшовиків в Україні, дозволяють визначити цей період як більшовицько-російську окупацію.
---
Запитання і завдання:
1. Охарактеризуйте початковий етап агресії більшовицької Росії проти УНР. 2. Що таке ультиматум? Які чотири вимоги до УЦР висунув Раднарком Росії у своєму «Ультиматумі...»?
3. Як проходила перша війна більшовицької Росії з УНР? Коли відбувся бій під Крутами?
4. Охарактеризуйте місце IV Універсалу в державотворенні доби Української революції 1917-1921 рр.
5. Проведіть дискусії за проблемами: 1) «Чому УНР програвала у першій війні з більшовицькою Росією?»; 2) «Чи можна більшовицьку агресію проти України оцінити як проведення гібридної війни»?
6. Чому перший прихід більшовиків до влади в Україні називають більшовицько-російською окупацією?
...далiбуде...

 Твоя бібліотека. вул. Миколи Зерова 20, Вінниця 21034, Україна
admin@history.vn.ua
+38 (067) 719-4992


=:==
ІІІ Універсал задекларував програму соціально-економічних і політичних дій задля побудови демократичної республіки, яка мала б усі ознаки держави: кордон, гроші, законодавчу, виконавчу та судову владу, військо тощо.

Вперше у ІІІ Універсалі було визначено територіальні межі Української Народної Республіки.

Універсал утвердив основні права і свободи, здобуті під час Революції: свободу слова, друку, зборів, віросповідань, зібрань, союзів, страйків, свободу та недоторканність особи і житла, право представникам національних меншин вживати власну мову, національно-персональна автономія для представників єврейської, польської, російської та інших національних меншин в Україні.

Незалежність Української Народної Республіки проголошена 22 січня 1918 року.

З перших днів існування Українська Народна Республіка змушена була протистояти російській більшовицькій інформаційній та військовій агресії. Ця боротьба продовжується і сьогодні.
====
ОДНИНІ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА СТАЄ САМОСТІЙНОЮ, НІ ВІД КОГО НЕ ЗАЛЕЖНОЮ, ВІЛЬНОЮ, СУВЕРЕННОЮ ДЕРЖАВОЮ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ» : 100 РОКІВ ВІД ПРОГОЛОШЕННЯ IV УНІВЕРСАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

У ці січневі дні українство відзначає 100-річний ювілей доленосної події в історії вітчизняного державотворення – урочисте проголошення 9 (22) січня 1918 р. IV Універсалу Української Центральної Ради. Документ декларував незалежність Української Народної Республіки, заявляв про її прагнення до мирного співіснування з усіма сусідніми державами, і, таким чином, ознаменував завершення складного національно-визвольного змагання українців за утвердження державного суверенітету.

Зміст IV Універсалу одразу був доведений до широкого загалу – його опублікували в газетах та афішах, а значення, яке для українського народу навряд чи можна переоцінити, визначили ще провідні державні діячі того часу у своїх щоденниках та мемуарах. Універсал як основний державоформуючий документ впродовж 1918–1921 рр. був розтиражований різними друкарнями. Текст Універсалу публікувався окрім української російською, польською і єврейською мовами.

Зібрання всіх чотирьох універсалів Української Центральної Ради у листівках (вони ж аркушівки, летючки, метелики) зберігається у спеціалізованій колекції відділу стародруків та рідкісних видань НБУ ім В І Вернадського. Всього в її складі нараховується 11 варіантів аркушівок з текстами всіх універсалів: 4 варіанти друку І Універсалу, 1 – ІІ Універсалу, по 3 – ІІІ і IV Універсалів.

Офіційний текст документу у такому виді друкованої продукції передавався без змін (збережені назва, структура та зміст, дата ухвалення), натомість їм притаманні значні розбіжності в аркушевій формулі, наборі, а також у художньому оздобленні. Жоден наявний у відділі примірник не позбавлений художніх друкарських засобів: застосування різних шрифтів, виділень жирним шрифтом і курсивом, відступами, виокремлення ключових положень документу, тому подібне.

У друкарні Міністерстві внутрішніх справ Української Центральної Ради були надруковані у вигляді летючок всі універсали Української Центральної Ради. У колекції листівок відділу стародруків та рідкісних видань зберігаються такі видання друкарні Міністерства внутрішніх справ з текстами ІІІ і IV Універсалів. Це листівки, з характерними притаманними їм рисами оздоблення – одноаркушеві, розміром 42 на 26 см, текст в два стовпчики. Під лінійною рамкою дрібним шрифтом вміщено друкарські відомості «Видання Інформаційного бюро при Мін. Вн. Справ Друк. Мініст. Внутр. Сп., Хрещатик № 31. Телефон 17-22».

Інше представлене в колекції видання ІV Універсалу – російськомовна аркушівка розміром 54 на 22,5 см, без зазначення місця друку й видавництва. У тексті в два стовпчики, виділено основні ідеї документу.

Видання тексту Четвертого Універсалу здійснила редакція «Робітничої газети» у друкарні С. В. Кульженка в Києві. Щоденна «Робітнича газета» була друкованим органом Центрального Комітету Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії – однієї з найвпливовіших політичних партій доби Української революції, члени якої брали участь у підготовці універсалів УЦР. У колекції зберігаються декілька примірників. Листівка являє собою двостороннє двомовне видання (з лицьового боку українською, зі зворотного – російською мовами), має видовжену форму.

Великі розміри листівок свідчать про те, що вини були орієнтовані на масового читача та для вивішування, перш за все, в людних місцях. Листівкова форма була також зручною для розповсюдження документів центральної влади серед регіонів країни, як найбільш оперативний спосіб доведення офіційної інформації до населення. Аркушівки з текстами універсалів могли використовуватися агітаторами, направленими на місця інформаційним бюро при Міністерстві внутрішніх справ УНР, а також політичними і громадськими організаціями, що підтримували владу Української Народної Республіки. Водночас, відсутність вихідних даних на деяких аркушевих виданнях може свідчити про те, що наявна листівка друкувалася нашвидкуруч за напівлегальних обставин.

Листівки як вид друкованого продукту набули особливого поширення під час революційних подій 1917–1921 рр. Вони засвідчили остаточне політичне та державотворче пробудження України, адже стали друкованим продуктом різноманітних центральних та місцевих органів влади та управління, політичних сил, громадських організацій, професійних груп, а подекуди й окремих осіб. Аркушівки зафіксували початки національного будівництва та відобразили законодавчі тенденції Української Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР.

Відділ стародруків та рідкісних видань.
http://www.nbuv.gov.ua/node/3868
=====

1918, 22 січня – відбулося проголошення незалежності Української Народної Республіки.



 Копія ІV Універсалу УЦР. 22 січня 1918 року. Фото: cn.archives.gov.ua

               
Саме цього дня Мала Рада почала розгляд тексту ІV Універсалу. Декілька днів знадобилося членам Ради аби дійти згоди з більшості позицій. Пізно вночі з 24 на 25 січня 1918 року, після відкритого поіменного голосування, Універсал таки було ухвалено. У голосуванні брали участь 49 присутніх. З них 39 людей  підтримали текст документа, решта – були проти або утрималися.
 З трьох запропонованих проєктів документа, за основу взяли найкоротший за змістом, розроблений Михайлом Грушевським.

«Секретар Центральної ради Михайло Єреміїв називав прізвище кожного з членів Малої ради, й кожен відкрито говорив – чи він «за», чи «проти». – розповідає про події тієї ночі Світлана Панькова директор Історико-меморіального музею Михайла Грушевського. - Філософ Дмитро Чижевський представляв Російську соціал-демократичну партію, її крило меншовиків. Він проголосував «проти». Він був людиною, яка належала до українського руху, але він проголосував «проти», адже вважав, що це тоді було не на часі. Хтось тоді його у залі назвав «запроданцем». Пізніше Чижевський у своїх спогадах писав, що це була найприкріша помилка особисто для нього».

Документ окреслив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.
Зовнішні обставини мали значний вплив на прийняття рішення про проголошення незалежності. У цей час точилися бої між підрозділами української армії та більшовицькими військами, які сунули на Київ. Українська Центральна Рада шукала  союзників для протистояння збройній агресії більшовицької Росії. Відтак, проголосивши незалежність, Україна могла легітимізуватися на міжнародній арені та укладати міжнародні договори. Переговори в Брест-Литовську про мир між УНР та країнами Четвертного союзу завершилися визнанням України самостійною державою та підписанням мирного договору.
=======

http://gska2.rada.gov.ua/site/const/universal-1.html

( I ) У Н І В Е Р С А Л
УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого
Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!

Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української Землі.

Найкращі сини твої, виборні люде від сел, від фабрик, від салдацьких казарм, од усіх громад і товариств українських вибрали нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам стояти й боротися за ті права і вольности.

Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так:

Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на свої землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори.

Ті ж закони, що мають лад давати по всій російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім Парламенті.

Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас луччі.

Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, манастирські та инші землі у власність народів, як буде видано про це закона на Всеросійському Учредительному Зібранні, право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Соймові).

Так сказали виборні люде з усієї Землі Української.

Сказавши так, вони вибрали з-поміж себе нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права і творити новий лад вільної автономної України.

І ми, Українська Центральна Рада, вволили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будови нового життя і приступили до тієї великої роботи.

Ми гадали, що Центральне Російське Правительство простягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі.

Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання, одпіхнуло простягнену руку українського народу.

Ми вислали до Петрограду своїх делегатів (послів), щоб вони представили Російському Тимчасовому Правительству наші домагання. А найголовніші домагання ті були такі:

Щоб Російське Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію.

Щоб Центральне Російське Правительство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі нашого комісара по українських справах.

Щоб місцева власть на Вкраїні була об'єднана одним представником від Центрального Російського Правительства, се-б то, вибраним нами, комісаром на Вкраїні.

Щоб певна частина грошей, які збираються в Центральну казну з нашого народу, була віддана нам, представникам сього народу, на національно-культурні потреби його.

Всі сі домагання наші Центральне Російське Правительство одкинуло.

Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію та право самому порядкувати своїм життям. Воно ухилилось од відповіді, одіславши нас до майбутнього Всеросійського Учредительного Зібрання.

Центральне Російське Правительство не схотіло мати при собі нашого комісара, не схотіло разом з нами творити новий лад.

Так само не схотіло признати комісара на Україну, щоб не могли разом з ним вести наш край до ладу й порядку.

І гроші, що збираються з нашої землі, одмовилось повернути на потреби нашої школи, освіти й організації.

І тепер, Народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове Російське Правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Се наш обов'язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі.

І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.

Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города однині знає, що настав час великої роботи.

Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка стоїть за інтереси Українського Народу, повинна мати найтісніші організаційні зносини з Центральною Радою.

Там, де через якість причини адміністративна влада зосталась в руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку дужу організацію та освідомлення народу, і тоді перевибирати адміністрацію.

В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з иншими національностями,приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з нами приступить до підготовки нового правильного життя.

Центральна Рада покладає надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також дбатимуть про лад та спокій в нашім краю, і в сей тяжкий час вседержавного безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації автономної України.

І коли ми зробимо сю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представників від усих народів Землі Української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготовим, Всеросійське Учредительне Зібрання має затвердити своїм законом.

Народе Український! Перед твоїм вибраним органом - Українською Центральною Радою стоїть велика і висока стіна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій на вільний шлях.

Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народньої праці. А для успіху тої праці насамперед потрібні великі кошти (гроші). До сього часу український народ всі кошти свої оддавав у Всеросійську Центральну Казну, а сам не мав та не має тепер від неї того, що повинен би мати за се.

І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим громадянам сел і городів, всім українським громадським управам і установам з 1-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.

Народе Український! В твоїх руках твоя доля. В сей трудний час всесвітнього безладдя й роспаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ (робітників), народ хліборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним.

Ухвалено:
Київ, року 1917, місяця червня числа 10.

(Орфографія документів, поданих у книзі, зберігається за винятком явних помилок. - Ред).
===
http://gska2.rada.gov.ua/site/const/universal-2.html

( I І ) У Н І В Е Р С А Л
УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
(2)
Громадяне землі Української

Представники Временного Правительства повідомили нас про ті певні заходи, яких Временне Правительство має вжити в справі Управління на Україні до Учредительного Зібрання. Временне правительство, стоючи на сторожі завойованої революційним народом волі, визнаючи за кожним народом право на самоозначіння і відносячи остаточне встановлення форми його до Учредительного Зібрання, - простягає руку представникам Української демократії - Центральній Раді, - і закликає, в згоді з ним, творити нове життя України на добро всієї революційної Росії.

Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії, щоб вкупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії і до єдності демократичних сил її, з задоволенням приймаємо заклик Правительства до єднання і оповіщаємо всіх Громадян України:

Українська Центральна Рада, обрана Українським народом через його революційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками инших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю.

Поповнена Центральна Рада виділить наново з свого складу окремий одповідальний перед нею орган - Генеральний Секретаріат, - що буде представлений на затвердження Временного Правительства, яко носитель найвищої краєвої влади Временного Правительства на Україні.

В сім органі будуть об'єднані всі права і засоби, щоб він, яко представник демократії всієї України, і разом з тим як найвищий краєвий орган управління, мав змогу виконувати складну роботу організації та упорядкування життя всього краю в згоді з усією революційною Росією.

В згоді з иншими національностями України і працюючи в справах державного управління, як орган Временного Правительства, Генеральний Секретаріат Центральної Ради твердо йтиме шляхом зміцнення нового ладу, утвореного революцією.

Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада в згоді з національними меньшостями України підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного Зібрання.

Вважаючи, що утвореннє краєвого органу Временного Правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреби місцевої людності в можливих до Учредительного Зібрання межах, і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зав'язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання.

Що торкається комплектовання військових частей, то для сього Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра, при Генеральнім Штабі і Верховному Головнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частин виключно українцями, поскільки таке комплектування, по опреділенню Військового Міністра, буде являтись з технічного боку можливим без порушення боєспособности армії.

Оповіщаючи про се громадян України, ми твердо віримо, що українська демократія, яка передала нам свою волю, разом з революційною демократією всієї Росії та її революційним Правительством прикладе всі свої сили, щоб довести всю державу і зокрема Україну до повного торжества революції.

У Київі, 1917 року, липня 3-го дня.

(Орфографія документів, поданих у книзі, зберігається за винятком явних помилок. - Ред).

===
(IІІ) У Н І В Е Р С А Л УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
http://gska2.rada.gov.ua/site/const/universal-3.html
Народе український і всі народи України!

Тяжка й трудна година впала на землю Російської Республіки. На півночі в столицях іде межиусобна й крівава боротьба. Центрального Правительства нема й по державі шириться безвластя, безлад і руїна.

Наш край так само в небезпеці. Без власти, дужої, єдиної, народньої Україна також може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду.

Народе Український! Ти, разом з братніми народами України, поставив нас берегти права, здобуті боротьбою, творити лад і будувати все життя на нашій землі. І ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім'я творення ладу в нашій країні, в ім'я рятування всеї Росії, оповіщаємо:

Однині Україна стає Українською Народньою Республікою.

Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.

До установчих Зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони й правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству - Генеральному Секретаріятові України.

Маючи силу і власть на рідній землі, ми тою силою й властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але і всієї Росії.

Отож оповіщаємо:

До території Народньої Української Республіки належать землі, заселені у більшости Українцями: Київщина, Поділя, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народньої Республіки, як що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерен і областей, де більшість населення українське, має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів.

Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:

Однині на території Української Народньої Республіки існуюче право власности на землі поміщицькі та инші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значіння, а також на удільні, кабінетські та церковні землі - касується.

Признаючи, що землі ті єсть власність усього трудового народу й мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада доручає Генеральному Секретареві по земельних справах негайно виробити Закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих Зборів.

Права робітництва в Українській Народній Республіці має бути негайно упорядкована. А зараз оповіщаємо:

На території Народньої Республіки України відсьогодня встановлюється по всіх підприємствах вісім годин праці.

Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею і наша Україна, вимагає доброго упорядкування виробництва, рівномірного роспреділення продуктів споживання і кращої організації праці. І через те приписуємо Генеральному Секретарству праці від сього дня разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією України, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії.

Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу. Волею і іменем Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через Центральне Правительство примусити й спільників і ворогів негайно роспочати мирні переговори.

Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права народу українського в Росії і по за Росією не було в замиренню порушено. Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом з громадянами усіх народів Російської Республіки, повинен стояти твердо на своїх позиціях, як на фронті, так і в тилу.

Останніми часами ясні здобутки революції було затемнено відновленою карою на смерть.

Оповіщаємо:

Однині на землі Республіки Української смертна кара касується.

Всім ув'язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до сього дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальности не потягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде виданий закон.

Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідальний духові народу.

З тою метою приписуємо Генеральному Секретарству Судових Справ зробити всі заходи упорядкувати судівництво і привести його до згоди з правними поняттями народу.

Генеральному Секретарству Внутрішніх Справ приписуємо:

Вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами найвищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв'язку й співробітництва його з органами революційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя.

Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібранів, союзів, страйків, недоторканости особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.

Український народ, що сам довгі літа боровшися за свою національну волю й нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо, щонародам великоруському, єврейському, польському й иншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування у справах їх національного життя. Та доручаємо нашому Генеральному Секретарству Національних справ подати нам в найближчому часі законопроект про національно-персональну автономію.

Справа продовольча є корінь державної сили в сей тяжкий і відповідальний час. Українська Народня Республіка повинна напружити всі свої сили і рятувати як себе, так і фронт і ті частини Російської Республіки, які потребують нашої допомоги.

Громадяне! Іменем Народньої Української Республіки, в федеративній Росії ми, Українська Центральна Рада, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоров'я, силу і нову будучність. Вироблення тих форм має бути проведене на Українських і Всеросійських Установчих Зборах.

Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 грудня (декабря) 1917 року, а днем скликання їх - 9 січня (января) 1918 року.
Українська Центральна Рада.
У Київі 7(20) листопаду року 1917.

(Орфографія поданих документів зберігається за винятком явних помилок. - Ред).
===

http://gska2.rada.gov.ua/site/const/universal-4.html


(I V) У Н І В Е Р С А Л
УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
Народе України.

Твоєю силою, волею, словом стала на Землі українській вільна Народня Республіка. Справдилась колишня давня мрія батьків твоїх, - борців за вольности і права трудящих.

Але в тяжку годину відродилась воля України. Чотири роки лютої війни знесилили наш край і людність. Фабрики товарів не виробляють. Заводи спиняються. Залізниці розхитані. Гроші в ціні падають. Хліба зменшується. Насуває голод. По краю розплодились юрми грабіжників і злодіїв, особливо, коли з фронту посунуло військо, счинивши кріваву різню, заколот і руїну на нашій землі.

Через усе це не могли відбутися вибори в Українські Установчі Збори в приписаний нашим попереднім Універсалом час. Ці Збори, призначені на нинішній день, не змогли зібратись, щоб приняти з наших рук нашу тимчасову найвищу революційну владу над Україною, уставити лад в Народній Республіці нашій, організувати нове Правительство.

А тим часом петроградське правительство народніх комісарів, щоб привернути під свою владу вільну Українську Республіку, оповістило війну Україні і насилає на наші землі своє військо, красногвардійців-большевиків, які грабують хліб у наших селян і без всякої плати вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, наготовленого на засів, вбивають неповинних людей і сіють скрізь безладдя, злодіяцтво, безчинство.

Ми, Українська Центральна Рада, зробили всі заходи, щоб не допустити цеї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде далі кріваву боротьбу з нашим народом і Республікою.

Крім того те саме петроградське правительство народніх комісарів починає затягати мир і кличе на нову війну, називаючи її до того ще "священною". Знов поллється кров, знов нещасний трудовий народ повинен класти своє життя.

Ми, Українська Центральна Рада, обрана з'їздами селян, робітників і салдатів України, на те пристати ніяк не можемо, ніяких війн піддержувати не будемо, бо український народ хоче миру і мир демократичний повинен бути як найшвидче.

Але для того, щоб ні руське правительство, ні яке инше не ставили Україні на перешкоді установити той бажаний мир, для того, щоб вести свій край до ладу, творчої роботи, до кріплення революції та волі нашої, ми, Українська Центральна Рада, оповіщаємо всіх громадян України:

Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від нікого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу.

Зо всіма сусідніми державами, як то: Россія, Польща, Австрія, Румунія, Туреччина та инші, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки.

Власть в ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представництво робочого народу, селян, робітників і салдатів, та наш виконуючий орган однині матиме назву Ради Народніх Міністрів.

Отож, - насамперед приписуємо Правительству Республіки нашої, - Раді Народніх Міністрів, - від цього дня вести розпочаті вже нею переговори про мир з центральними державами цілком самостійно й довести їх до кінця, не зважаючи ні на які перешкоди з боку яких-небудь инших частей бувшої Російської Імперії, і установити мир, щоб наш край розпочав своє господарське життя в спокою й згоді.

Що ж до так званих "большевиків" та инших напасників, що нищать та руйнують наш край, то приписуємо Правительству Української Народньої Республіки твердо й рішуче взятися за боротьбу з ними, а всіх громадян нашої Республіки закликаємо: не жаліючи життя боронити добробут і свободу нашого народу. Народня Українська Держава повинна бути вичищена від насланих з Петрограду найманих насильників, які топчуть права Української Республіки.

Незмірно тяжка війна, розпочата буржуазними правительствами, тяжко мучила наш народ, знищила наш край, розбила господарство. Тепер тому мусить бути кінець!

З тим, як армія буде демобілізуватись, приписуємо відпускати вояків, після підтвердження мирних переговорів - розпустити армію зовсім, а потім замісць постійної армії завести народню міліцію, щоб військо наше служило охороні робочого народу, а не бажанням пануючих верств.

Поруйновані війною й демобілізацією місцевості мають бути відновлені за поміччю державного нашого скарбу.

Коли вояки наші повернуться додому, народні ради - волосні й повітові та й міські думи мають бути переобрані в час, який буде приписано, щоб і вояки наші мали в них голос. А тим часом, щоб встановити на місцях таку власть, до якої мали-б довірря й яка б спіралась на всі революційно-демократичні верстви народу, правительство повинно закликати до співробітництва з місцевими самоврядуваннями ради селянських, робітничих і салдатських депутатів, вибраних із місцевої людности.

В справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, вже зробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, принявши за основу скасування власности й соціялізацію землі, згідно з нашою постановою на сьомій сесії. Закон сей буде розглянено за кілька день в повній Центральній раді, й Рада Народніх Міністрів вживе всіх заходів, щоб передача землі в руки трудящих ще до початку весняних робот через земельні комітети неодмінно відбулась. Ліси ж, води й всі багацтва підземні, яко добро українського трудящого народу, переходять в порядкування Української Народньої Республіки.

Війна також відібрала на себе трудові заробницькі сили нашої країни. Більшість заводів, фабрик і майстерень виробляли тільки те, що було потрібно для війни, і народ зостався зовсім без товарів.

Тепер війні кінець! Отож приписуємо Раді Народніх Міністрів негайно приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, до виробленя продуктів, потрібних насамперед трудящим масам.

Та сама війна наплодила сотні тисяч безробітних, а также інвалідів. У самостійній Народній Республіці України не повинен терпіти ні один трудящий чоловік. Правительство Республіки має підняти промисловість держави, має розпочати творчу роботу у всіх галузях, де всі безробітні могли-б знайти працю й прикласти свої сили, та вжити всіх заходів до забезпечення скалічених та потерпілих од війни.

За старого ладу торговці та ріжні посередники наживали на бідних пригноблених клясах величезні капітали. Однині Народня Українська Республіка бере в свої руки найважніші галузі торгівлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу.

Торг товарами, які будуть привозитись з за кордону і вивозитись за кордон, буде вести сама держава наша, щоб не було такої дорожнечі, яку терплять найбідніші кляси через спекулянтів.

Правительству Республіки на виконання сього приписуємо розробити і представити на затвердження Закон про це, а також про монополію заліза, угля, шкури, тютюну і инших продуктів і товарів, з яких найбільш бралося прибутків з робочих клясів, на користь нетрудящихся.

Так само приписуємо встановити державно-народній контроль над всіми банками, які кредітами (позиками) нетрудовим масам допомагали визискувати кляси трудові. Однині позичкова поміч банків має даватися головним чином на піддержку трудовому населенню та на розвиток народнього господарства Української Народньої Республіки, а не спекуляції та ріжну банкову експльоатацію (визиск).

На грунті безладдя, неспокою в життю та недостачі продуктів росте невдоволеня серед де-якої частини людності. Тим невдоволенням користуються ріжні темні сили і підбивають несвідомих людей до старих порядків. Сі темні сили хочуть знов підвернути всі вільні народи під єдине ярмо Росії. Рада Народніх Міністрів повинна рішуче боротися зо всіма конр-революційними силами, а всякого, хто кликатиме до повстання проти самостійної Української Народньої Республіки - до повороту старого ладу, того карати як за державну зраду.

Всі ж демократичні свободи, проголошені 3-м Універсалом, Українська Центральна Рада підтверджує і зокрема проголошує: в самостійній Українській Народній Республіці нації користуватимуться правом національно-персональної автономії, признаним за ними законом 9-го січня.

Все, що, вичислене в сім Універсалі, не встигнемо зробити Ми, Центральна Рада, в найближчих тижнях певно довершать, справлять і до останнього порядку приведуть Українські Установчі Збори.

Ми наказуємо всім громадянам нашим проводити вибори до них як найпильніше, вжити всіх заходів, щоб підрахунок голосів закінчити як найскоріше, щоб за кілька тижнів зібрались наші Установчі Збори, найвищий господар і впорядник нашої, і закріпили свободу, лад і добробут Конституцією нашої незалежної Української Народньої Республіки на добробут всього трудящого народу її, тепер і на будуче. Сьому ж найвищому нашому органові належатиме рішити про федеративний зв'язок з народніми республіками бувшої Російської держави.

До того ж часу всіх громадян самостійної Української Народньої Республіки кличемо непохитно стояти на сторожі добутої волі та прав нашого народу і всіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої самостійної Республіки.

Українська Центральна Рада.
У Київі. 9 січня 1918 р. /за старим стилем. За новим - 22 сiчня/

(Орфографія поданих документів зберігається за винятком явних помилок. - Ред)

===
Я вже казав, що щоб з'ясувати де ми нині знаходимося і що робити далі, треба дуже ретельно подивитись на перебіг подій останні 150 років.  загальновідомо, що український народ потерпав від Московії під час існування Російської імперії.  боротьба українського народу за свою незалежність та суверенітет тривала аж жо початку ХХ століття, є завершилася у 1918 році створенням незалежної та суверенної Української Народної Республіки - УНР. Але під тиском кривавої кліки більшовиків, результатом цього була загибель більшої частини  українського корінного титульного народу,  УНР вимушена була ввійти у склад СРСР, як окрема республіка, проте залежна від гігемона -  КПРС. Де-юре УРСР була незалежна, але defacto -  особливо до Другої світової війни,  усі були рабами КПРС. Й тільки після заборони КПРС Свобода слова відновилася. Це не означає що була колонією, але у процес протистояння між капіталістичним табором та соціалістичним перейшов у фінальну фазу.
Тут треба детально пояснити один дуже важливий момент За який всі забувають, але я був свідком. Всім відомо, що Друга світова війна була зовсім не між Німеччиною та СРСР. Це було протистояння між капіталізмом та соціалізмом. Й у особі Гітлера виступав увесь світовий капіталізм країни Антанти з Англією та США на чолі. Тоді капіталізм не зміг подолати. Й було розпочато хитрий план - економічного поневолення соціалізму світовою сіоністською мафією. Це був дуже поступовий обережний процес  внедренiя в усі владні структури головних носіїв капіталізму жидів.
Отримавши Фіаско у Другій Світовій війні, жидомасони заявили відкрито: - ми вас не змогли подолати силою ззовні, - розбещемо вас  зсередини грошима, розвратом-сексом, порнографією,  алкоголем, тютюном, наркотиками! Й влили у цей процес мільярди доларів!  зрозуміло що проти такої навали грошей не встоїть жодна держава!
У Радянському Союзі державою керувала рада, тому захопити ініціативу та узурпувати владу було дуже складно.Й міжнародний сіонізм пішов на підставу - відкупив великими грошима верхівку КПРС й так спровокував створення монархії, тобто президента, яким вже легше керувати!  Тому з'явився Горбачов, який поклав початок сепаратизму та розвалу Союзу. У цей період почалась тихенька незамітна підготовка до деструктивних процесів, які ми зараз спостерігаємо. Почалися поступові щорічні зміни Конституції Радянського Союзу та Української Республіки. На протязі 1978-90 років Конституція УРСР була замінена добрий десяток разів. Самі головні зміни стосувалися поступового прибирання із Конституції юридичного терміну Республіка й тихенький перехід на невизначене слово Україна. У останній версії Конституції УРСР 1978 року на дату 1990 рік слово Республіка взагалі було викинуте й фігурувала тільки Україна. У ті часи це було непомітно, бо ніхто не міг навіть здогадатися, що Українська Республіка та Україна - це не одне й те саме! Українська Республіка це - Республіка, А Україна, як це нині з'ясувалося, це може бути просто приватна кишенькова фірма! Тоді на це ніхто не звертав увагу, й державний заколот та переворот усi сприйняли, як прогресивний крок уперед. В дійсності, це був заколот, узурпація влади жидівською хунтою.
Самі головні події розгорнулися з 1990 року.  Верховна Рада УРСР у якій велика частина складала з представників жидівської національності, ошукали народ України, та протягнули за вуха декларацію про уявний державний суверенітет та  уявну незалежність ЮРИДИЧНО НЕЗАЛЕЖНОi  Української Республіки. Але  Кравчук, будучи тоді головою ВР УРСР, злодійські приховав факт того, що УРСР є незалежна республіка, й свою незалежність вона отримала із рук Михайла Грушевського у 1918 році. Це було умисне приховування правди для того щоб знищити слово республіка, бо інакше залишилась би в увазі усього народу Конституція 1978 року Української Республіки, й це не дало б змоги замінити все законодавство країни на рабовласницьке, яке нині використовують узурпатори влади.
По аналогії з президентом СРСР, було створено президента України ВСУПЕРЕЧ ДпДСУ1990.

Народу залили очі алкоголем та завалили увагу метушнею гонкою у за роботою та харчами, щоб вони не помітили цю дуже тонку юридичну і політичну гру.
Безпосередньо я, як правозахисник, зстикнувся зовсім випадково з самим головним питанням в Україні -  Земля.
У 2015-16 роках я захищав у судах Трушківську ТерГромаду, Білоцерківського району Київської області,  і коли я получив доступ до судових справ, таку ганьбу, яку неможливо описати!  Це було нахабне привласнення колгоспних земель та усього майна колгоспів та сільськогосподарських кооперативів, з відвертим підробленням реєстраційних документів на землю.  ви вдумайтеся тільки самі -  на протязі 17 років донині Трушківською сільською радою видаються свідоцтва "Колективного ПОП Раставиця" - це одночасно документ і колективного і приватного підприємства! Наголошую - одночасно! Й мені випадково, зовсім випадково вдалося побачити документи, яких на Україні більше не збереглося -  боксі інші шахраї знищили підроблені первісні документи за 1999-2000 роки, коли вийшов самий страшний та ганебний указ Кучми "про реорганізацію сільськогосподарської землі України".
Проти цього злодійницького грабіжницького Указу 96 нардепів підняли бунт, але Кучма його задавив.
Деталi не буду пояснювати, бо це займе чимало часу та паперу.
Висновок. Народ зараз знаходиться в Епіцентрі  після ядерного вибуху фінансової бомби, яка розвалила Радянський Союз, а на  його території захопила та узурпувала владу жидівська хунта. Найбільший удар зазнали РСФСР та УРСР.
Я особисто бачу тільки один шлях до перемоги, це відновлення статус нашої країни Республіки! Що це нам дає.
В першу чергу ми отримуємо всю низку законів та нормативних актів які були в УРСР - їх ніхто не скасовував і вони діють донині.
По-друге. Усі нові  юридичні статуси українців, які спеціально вигадані для того щоб задурити голову людям, та зробити їх рабами, не фігурують у нормативних актах УРСР, тому відновивши статус  республіканця- господаря УРСР, ми випадаємо iз спектра тих осіб, на які поширюються нормативні акти фіктивної приватної фірми Україна!
По-третє! Саме головне! Нам не треба буде поновлювати право власності на Надра та землю! Бо всі господарі УРСР автоматично є господарями української землі та надр!
І там ще багато І багато переваг у республіканця-господаря УРСР!
З повагою до усього народу Української Республіки,=GrafBorisfen=23.11.2020
====
Протокол 10

Каспаров
(Вайнштейн - по отцу) Гарри Кимович (1963) - шахматист, масон,
Источник: сборник тутти еврутти - "Я еврей". В США имеет шахматный фонд имени Каспарова.
Интервью 2005 года: "Пришло время для амбиций. Победа на Украине и изменения на Ближнем Востоке – это последние символы того, как демократия сегодня господствует в мире в экономическом, военном и нравственном отношении. Мы должны управлять этим процессом, ставить глобальные задачи и завершить эпоху благодушия и уступок."

Квасьневский
Александр - (Штольцман Исаак) - политикан из Польши

Кириенко
(Исраитель) Сергей - гешефтмахер и политикан, масон

Козырев
(Фридман) Андрей Владимирович (1951) - политикан, масон, бывший министр иностранных дел, в настоящее время член президиума РЕК (Российский еврейский конгресс)

Кравчук
(Блюм) Леонид Макарович (1934) политикан

Кучма
(Кучман Лейба Давидович) - президент Украины,

Каган
Анатолий Владимирович председатель Комитета по здравоохранению администрации Санкт-Петербурга

Красовский
Геннадий,
«ЛУКОЙЛ»

Кантор
Вячеслав, имеет двое детей по данным 2006 года,
владелец холдинга "Акрон" входит в список "Золотой сотни" миллиардеров России, журнала "ФОРБС" 2006 года

Кантор
 Олег Ярославович, председатель правления банка "Югорский", член масонской ложи, председатель совета масонского клуба "Взаимодействие" (1993).

Коган
Владимир, четверо детей по данным 2006 года,
(ПСБ СПб) входит в список "Золотой сотни" миллиардеров России, журнала "ФОРБС" 2006 года

Кулаков
(Штейн Давид Абрамович) Федор Давыдович (1918-1978) политикан, убит по приказу политбюро ЦК.

Карский
 (Бекман) М.А. - дипломат

Кшевинский
(Грюнбаум) - дипломат, генконсул в Киеве

Калинина
(Лорберг) Екатерина Ивановна - жена Калинина М.И., Председателя ВЦИК и Верховного Совета

Каменев
(Розенфельд) Лев Борисович (Лейба Борухович) (1883-1936) - революционер, функционер, масон

Каменева
(Бронштейн) Ольга Давыдовна - сестра Троцкого, начальник театральной секции наркомата народного просвещения

Кирова
(Маркус) Мария Львовна - жена Кирова С.М., секретаря ЦК ВКП(б)

Куйбышева
(Коган) Евгения - жена Куйбышева В.В.

Крымский
(Иоффе) Адольф Абрамович (1883-1927) - революционер, посол СССР в Германии, самоубийца, 3/221с. Гомосексуалист, "друг" Троцкого, покончил с собой из-за неприятностей с последним.

Крупская
(Фишберг - дословно - "рыбья гора", партийные клички -"Рыба", "Минога") Надежда Константиновна (1869-1939) - жена или прикрытие (?) В.И.Ульянова-Бланка

Керенский
(Кирбис Арон) Александр Федорович (1881-1970) - был зачат искусственно в камере Гесей Гельфман, усыновлен Керенскими (4.6.1881-1970) Присяжный
поверенный, масон и премьер-министр, эмигрант.

Кобринский
(Эфраим Бен-Аруш) (1910) - генерал

Кун
(Коган) Бела (1886-1939) - "венгерский" революционер и палач

Такое изобилие евреев в политике и экономике немыслимо ни для одной страны, кроме Израиля и России.

http://rossichi.narod.ru/vl/vl10.htm