Бо десь... однаково Весна. Маргарита Метелецкая

               http://stihi.ru/2020/11/19/6018

О тёплом, ласковом вчера,
Листву не скинув, грезит тополь.
Ковидом дышит мир. Надолго ль?
Пройдёт злосчастная пора.

Давно не вяжет паучок
Сетей мережки в хризантемах…
Да и меня в миноре темы
Упорно ловят на крючок…

Идёт, к тому же, первый снег
И падает мне в лист тетрадный,
Печали полный. Но отрадно,
Что бесконечен мыслей бег.

Нет, не склоняю головы,
На позитив настрою душу,
Границы резко вновь нарушу
Дней беспросветно ветровых.

В душе пусть тихо и светло
Живёт опять очарованье.
И свыше нежное признанье
На сердце трепетно легло.

И будет новая Весна,
Наполнит счастьем мир она.

Оригинал

"Буде не раз нам даровано
                липи в цвіту,
        сонце і зливи,
                і стежку таку ж золоту.
        Нашу любов,
                мов коштовний шедевр Фаберже,
        Янгол мрійливий
                для нас до весни збереже."
                Лариса Вировець

Скрадливо снить вчорашнім днем,
Не скинувши вбрання, тополя...
Ковідно диха світ в недолі
І вірує, що й це - мине...

Давно не в'яже павучок
Мережки в гущах хризантеми...
Тому й мене мінорні теми
Зухвало ловлять на гачок...

Окремішньо йде першосніг
І падає в мою задуму,
Повнісіньку печалей й суму
Серед довколишніх доріг...

Та не схилю свого чола -
Настрою ревно камертони
На позитив...Мину кордони
Зневіри й туги...Хай чвала

За межі днини вітрові...
Хай знову потаємно й тихо
В мені наснага мудро диха,
Дарує посмішки живі,

Бо десь...однаково Весна
Вітрила щастя напина!

Аватар: Зимородок. Фото со странички Маргариты Метелецкой