Сич

Розлита сріблом глупа ніч,
Бо місяць в повні.
І голосно співає сич,
Геть невгамовний.
Дрижать в нагострених вітрах
Листки осикові.
І, ніби платиновий прах,
Луна розсипана,-
Кришится металевий квиль
Над степом зоряним,
Подібно метроному хвиль,
Ще й ще півторений.
І тане в небі, як свіча,
Як дим, як спомини,
Жалобне скиглення сича,
Відчаю сповнене.


Рецензии
П'янкА мов кварта первача,
Строфа вражає кожна!
З тобою скиглення сича
Ще й полюбити можна...

Как хочешь, Серёга, но от твоих метафор реально охренеть можно. Скромняга...

Станислав Сергеев-Славянский   22.11.2020 14:26     Заявить о нарушении
Знаешь, или не знаешь, но мне отзывы, особенно положительные, от коллег-поэтов втройне приятнее, чем от от просто читателей. Спасибо в очередной раз.

Серез   07.12.2020 21:48   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.