Я в льний

Людиною мені
Назватись тяжко.
Якесь створіння
У мені живе.

Його тривоги
Моє серце душать,
А його вчинки
Хапають за живе.

Я не збагну,
Де є мої проколи,
Де я пустив у серце
Цю пітьму?!

Чи хтось придставив
Морок цей до мене,
Щоб у темниці
Вік мій промайнув?

Та я ж не хочу!
Сам в собі вмирати,
Це ж маю бути
Я живим мерцем.

Я "Отче наш"
І день, і ніч читаю,
Кричу, як можу голосно:
"Амінь!"

А він мовчить,
Чатує і чатує.
Я відчуваю
Погляд на собі.

Такий туман
У мислення наводить,
Не впізнаю
І в дзеркалі себе.

Чи то не я,
А тільки чимось схожий;?
Не тягне більше
Посмішка вуста.

А очі — це
Єдине у природі,
В них відобразиться
Нечистая душа.

І тут безвихідь,
Туга підступає,
Така пекельна,
Парою сльоза.

Я весь не свій;...
Я — копія, я — втома.
Наосліп...
Я рядком іду до Бога.

На світло душ,
Я відчуваю силу.
Мене там люблять,
Як мале дитя.

Архангели співають
Так красиво,
І водночас суворо
Так глядять.

Такі мечі!
Такі потужні крила!
О, скільки битв
За душі їм болить.

Я вільний!
Я тепер — людина!
Душа моя із Богом
Воєдино!!!

         Олександр Кармишев
                21.11.2020