Красива-30

В психлікарню - дивну хвору
Привезли якось зі зривом.
Жінка бувши, як потвора,
Себе бачила красивою.

Доводи - без аргументів
Наче пластика - всі марні...
Їй гучні аплодисменти
Видавалися примарні.

Ти красуня - звідусюди
Вона чула, як блек-стар.
Ніс крючком, тоненькі губи
В тренді - мовить санітар.

Лікар теж неоднозначно -
Міряв поглядом статуру.
Як маньяк, дивився лячно,
Призначаючи мікстуру.

Перед дзеркалом промову
Вів розмірено, поштиво.
Що краса - з понять умовних
Надзвичайно субєктивна.

Зуби, як паркан зіяють,
Кучері в трьох волосинах
Закрутились по спіралі, -
І здається, що красива.

Ніс надміру нестандартний,
Шкіра, зімята у зморшки, -
Бородавка делікатна -
Не блистить, неначе брошка.

Очевидно - не красуня,
Прописавши препарати...
Лікар ждав, коли ж спасує
Пацієнтка перед фактом.

Він наводив аргументи -
І підвівши свою хвору
До кількох великих дзеркал -
Ждав на видужання скоре.

- Я потворна! - пацієнтка,
Йшла з лікарні чорним входом.
Ну, а лікар в цей момент
Почував себе уродом.