Красива-29

Зевс позвав жінок та дочок -
Аби з хмар зійшли на твердь
Щоб пожили між панночок,
Щоб життя пізнали й смерть.

- Вибирайте, - батько каже,
Як ви явитесь на світ
Чи розумні, чи відважні,
Чарівні, як дивоцвіт.

Дивовижні, мудрі, чемні...
Гонористі, експресивні,
Всі жінки твердять - Даремно,
Хочем буть лишень красиві.

- Не годиться так, дівчата,
Я - творець землі та неба,
Тому маю помічати,
Всіх людей та всі потреби.

Як дивитимусь я в очі -
Людям, котрі мають вади.
Як вселю в серця дівочі -
Світло пізнання й відраду.

- Хочеш їм вселити казку -
Це твої проблеми, боже.
Нам же жити - з твої ласки,
Некрасивими - негоже.

Бо хоч мудрий та всесильний -
План на кілька склав століть,
Але й ти будеш безсильний
Помогти нам на землі.

Бо хоч мудрий й сивочолий,
І творець хитросплетінь.
Опинитись босим й голим -
Найболючіше з прозрінь.

Бо хоч мудрий та багатий,
Та під впливом амнезії,
Ти забув, чим заробляти -
Змушені жінки-півії.