Вечір тихо в хату стука,
Розмовля з порогу.
Ой яка ж бо ото мука...
Нині йти в дорогу.
З сумом зорі упакую,
Хто зна,що хто скаже.
Серце зтомлене лікую.
Не сприймаю враже.
Ой ти доле доленосна,
Що ти наробила.
То любила,то відверто...
Душу ся згубила.
Била,штовхала,штурхала
Від часу до часу.
І що сили ся кохала...
Не маючи спасу.
(Понкратова.О.В.)
Вiд часу до часу
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120112004970
Свидетельство о публикации №120112004970
Рецензии