На волю рвались замкнені слова,
Душа, здавалось, вічність промовчала,
Боліли і томились почуття.
Зламалась.
Ні музики, ні кольору, ні слів,
І в той же час ти надто не порожня.
Твій кожен нерв напружено болів.
Не можна.
Писалось? Ні. Допоки з берегів
Не вийшла річка струменями серця.
Словесна повінь. Вир. Напір із слів.
Безсмертя.
Обережно!
На волю рвались замкненi слова
© Copyright: Анастасия Тенжала, 2020
Свидетельство о публикации №120112010098
Свидетельство о публикации №120112010098
Рецензии
