Осінній вечір листопада,
Холодний дощ ,сніг пролітає.
Ще на годиннику четверта,
Та день осінній вже згасає.
Вдивляюсь у сумний пейзаж,
Замислена ,стою в задумі.
Як намистини ,вже не раз,
Думки збираю всі до купи.
Переберу і поскладаю,-
Одні у вузлик у тугий,
А інші просто відкидаю.
Та є такі що як голки,
Де не клади , - повилітают.
Простромлять мозок шипаком і цівка крові з нього витікає.
Але є й інші, їх не заховаю,
Вони приємні, - в серці бережу.
Такі до рани прикладаю,
Вони з любові , ними і живу.
Думки
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120111909275
Свидетельство о публикации №120111909275
Рецензии