На волi

ВітерЕць прохолодою грає.
Ось він – палахнУв і притих.
І знову: то є, то немає,
То вИдих по тілу, то вдих...

А тілу – одна насолОда.
Таке відчуття, ніби я,
Не Я, вже вікує Свобода,
Свобода не тіла – моя.

На волі, від щирого серця,
За себе такого – ручУсь.
Я сонечко випив до дЕнця
Тепер, прохолоди нап’юсь.

ДушІ не до злАдності гривні,
Раптово натішуся днем.
Отут я, із рівними – рівний:
Немає — не буде проблем !


Рецензии