Знана в місті ворожбита -
Взнала, що у тренді щирість,
До людей слід буть відкритим,
Правду-матку нести з миром.
Вийшла в центр міста й мовить -
Ви раби, ляльки для ігор,
Ваша доля - це неволя,
Добровільно взяте іго.
Аби жити - досить вірить,
У матеріальність світу.
Чи двірник ви, чи банкір ви -
Вірите, бо ніде дітись.
Навіть в світі науковців -
Віра править відкриттям.
Треба вірить без емоцій
У властивості життя.
Вам здається, що гравці ви -
Командири власних рішень,
Та і слово самостійно -
Не промовлять сміливіші.
Особистість - це омана,
Що скриває, наче ширма -
Тих, хто носить у кармані
Мишам в пастку кусень сиру.
Світ ховає ляльководів,
І ніхто не скаже точно,
Хто за носа його водить,
За ким слово остаточне.
Як у фільмі, ворожбита,
Сльози втерла безпорадно.
Правда в тім, що самовбитись
Хочеться від тої правди.
Гадалка-2
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120111706448
Свидетельство о публикации №120111706448
Рецензии