Горе засліплює очі і душу.
З горем нам важко впоратись дуже.
Сили витягує всі по краплині.
З болем не просто змиритись людині.
Гаснуть всі барви, не радують квіти,
Хочеться геть заховатись від світу.
Сковує серце лещатами й тіло,
Нащо ти горе до нас прилетіло?
Нащо забрало рідну людину?
Де ти взялося в лихую годину?
Що мені далі накажеш робити?
Треба щоранку рухатись, жити,
Дихати, думати і працювати...
Треба навчитися бути без тата.
Тільки от як? Відпускаю від себе...
Треба змиритися. Жити з цим треба.
Подумки нині звертаюсь до Бога.
Милості прошу для тата у нього.
Горе заслiплю очi i душу...
© Copyright: Наталия Бучковская, 2020
Свидетельство о публикации №120111700460
Свидетельство о публикации №120111700460
Рецензии