Неначе і тіло — не тіло...
З моєї легкої руки,
Як пір'ячко літо злетіло.
А літо за літом — рокИ.
Якась засторОга надворі:
По тілу, то спека то лід...
Як довго дивлюсь я на зорі;
На захід дивлюсь і на схід.
І влітку і в міру зимою
Гамую терпіння... І де? :
Немов би, моє, не зі мною,
Дівча на побачення йде.
Болить не до діла, до діла...
ПорАнення в дих! НожовЕ!
І як би душа не боліла
Воно, моє тіло, - живЕ !
НабУте! НажАте! НажИте!
Моє надбаннЯ — не мале.
Давно потолочено жито:
ВіджИте. ВідбУте. Але...
І тіло, неначе не тіло...
А літо, за літом — рокИ...
З моєї легкОї руки,
Як пір'ячко літо злетіло.
АлЕ
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120111703160
Свидетельство о публикации №120111703160
Рецензии