Далекий Степ весь час в думках
в якому жив довгі роки,
лишився у моїх очах
коли живі були батьки.
Село всього на двадцять хат
а понад ним дорога,
яка вела далеко в степ
від самого порогу.
До річки тягнеться, ще й досі
з Романівки широка балка,
де " Ман " німецький залишився
якого бачили ми змалку.
На схилах балки росли квіти,
безсмертники, ромашки, васильки,
ще з весни сонечком зігріті
де їх, з дівчатками зривали залюбки.
Дівчатка їх впітали в свої коси
з якими йшли додому,
а зранку випадали роси,
а ми не знали втоми.
Колись було таке село,
жили там добрі люди,
воно в минуле відійшло,
а більше вже не буде.
Укр. Один 1з спогад1в
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120111703003
Свидетельство о публикации №120111703003
Рецензии