Лето-Осень часть1 Оксамитовий час Стихи на украинс

«ЛІТО– ОСІНЬ» Віршований твір з двох частин
[вірш Олени Огінець/ 28.10.2020]
—-
Частина перша
 «ОКСАМИТОВИЙ ЧАС»

Літо склало в валізу білі речі свої,
Смак соленого бризу, теплі сонячні дні.

Озирнулось кмітливо, подивилося в бік,
Посміхнулось грайливо й розчинилось на рік.

Що ж, цей  вчинок нам звичний, сумувати не слід,
Бо «втікач» наш щорічний, залишив фото-звіт..

Море вражень на згадку; ще й таке відчуття,
Що додав він до спадку тижня  три і три дня...

Тож, окрема подяка за дарунок такий!
Загубилась десь мряка; чи то бонус, чи збій?

Чи межА небосхила трохи в бік відійшла?
Чи природи то сила, чи то осінь сама?

Так її захопили ті серпневі дива,
Де зіркИ мають крила і летять, мов стріла...

Осінь – дама чутлива і, насправді, м‘яка.
Чарівлива, вразлива і жіночно-слабка...

Кажуть, що ексцентрична, але в тому й секрет(!):
Почуття романтичні - осінь - книга –поет...

Ланцюжок органічний, в вірш лягають слова..,
Але це дещо звично, серце просить дива...

Осінь думку почула, згодна з цим і вона...
В шафу враз зазирнула: там є сукня нова!

Дещо трохи відкрита. (Втратить розум поет!)
Подарунок від літа! (Не відомий їй бренд).

ВбрАлась в сукню новеньку, дивне є відчуття..
–Може краще жовтеньку?  Розгубилась щось я...

Подивилась на себе, лІчить сукня новА.
Тільки принт більш серпнЕвий і тканина легкА...

Але що це?  Це ж треба(!), мов нічні світлякИ,
Їй в волосся із неба полетіли зіркИ...

Повпліталися в коси. (Мали певний азарт).
Так уперше і осінь увійшла в зорепад.

Чарівливо-грайливо, у новому вбраннІ...
От і сталося диво з усімА, не у сні:

Зорепад вересневий, чи серпнЕвий «привІт»(?)
Подарунок приємний, більше знати не слід.

Чи то осінь, чи літо(?) .. несуттєво для нас..
Ту межу ніби змито. Оксамитовий час!

Тож, подяка за щедрість: що додАли тепла!
Та за згоду і єдність(!), що часУ не шкодА!
—
Грає сонце в бокалі, каже осінь руда:
– Вас чекають надалі зовсім інші дива.
Час минУв оксамита, й буде так з разу в раз,
Як зустрінуся з літом, буду тішити вас...
Але зараз на часі вже пора золота,
БурштинОво-брутальна, й романтично-сумна...
Є закони природи і стосуються всіх.
РОзклад є у погоди; непокОра - то гріх.
—-
Мабуть, крапка на цьому, та з думок все ж не йде...
Отже ставлю я кому, хай вірш далє пливе...

Буде друга частина, може трохи й сумна..
Романтична картина, де є «він» і «вона».
————-
{далє буде)}