Мечтаю я о приближенье... Из Лины Костенко

* * *
 
Чекаю Твого наближення,
завмреш від жаху, від захвату.
Осягаю душею просторінь,
нескінченність і висоту.
Та тільки я ще не знаю:
Ти - блискавка,
яка мене спалить, чи
Ти - благодатний промінь,
від якого я розцвіту?

-----------------------------------

***

Мечтаю я о приближенье
твоём со страхом и восторгом.
Душой пространство постигаю я,
вневременность и высоту.
И только я ещё не знаю
Ты - молния,
та , что меня сжигает?
Иль ты  - благословенный луч,
И от него я расцвету?


****************************************

***
 
Признаватися, може, й не варто,
щоб не знав ти і відав, як,
приклавши лінійку до карти,  (
виміряю між нами віддаль.
Сантиметри старанно множу.
Кілометри ретельно ділю.
І з усіх підрахунків виводжу, що,
мабуть, я тебе люблю.

--------------------------------------

***

Признаваться,  мне, может, не надо,
чтоб не ведал ты, чтобы  не знал,
как, пристроив  линейку на карту,
измеряю меж нами я даль.
Сантиметры старательно множу.
Километры усердно делю.
И  из всех вычислений, похоже,
вывожу: тебя я
              люблю.
 
***********************************

***

Нема кому сказать:
-    Кохаю
Нема кому сказать:
-    Прийди.
Сама усіх я обминаю
або заплутую сліди.
Як перед ким тумани впали
не я до світла проведу.
Якщо у кого щастя мало, -
не я від себе докладу.
Хороші дні, весела просинь
неждана радість - не мені.
І все тому, що ти і досі
стоїш печально в стороні.

----------------------------

***

Мне некому молвить:
- Кохаю.
Мне некому молвить:
- Приди.
Сама ведь я всех  избегаю,
запутываю и следы.
Как перед кем туманы пали,
не я до света провожу.
А коль кому-то счастья мало,
не я своё им доложу.
Дни теплые, небес веселье,
внезапно  радость -  нет, не мне.
Всё потому, что ты доселе
стоишь печально в стороне.