В саду співає соловейко,
так гарно тьохкає весь вечір,
а там на привязі собака
ще думає про втечу.
Давно ппрогрілася земля,
давно прогрілось синє небо,
а доля в кожного своя,
а я живу не так, як треба.
Ніби без прив"язі живу,
ніби без ланцюга,
не у ві сні, а наяву
мов раб, чи то слуга.
Кожний із нас має свій код
в державному реєстрі,
лише без татуї народ
як це було в нацистів.
Вже перевершили у цьому
царів, та владу Рад,
ніби в гріховному, чужому
перейняли уклад.
Укр. Сп1вав в садочку соловейко
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120111504489
Свидетельство о публикации №120111504489
Рецензии