Через синю блакить,
через подихи ночі, сніг, прохолода,
лягає на снить.
Де ти далекий, чужий, моя біль і гіркота?!
В домі чужім, ти мій
і голос тихо кличе:
йди прямуй, тебе чекаю на кормі,
і чую, як хвиля шепоче.
Через синю блакить,
через подихи ночі, знов холод і сніг,
Як же, ти, мій одинокий?!
в чужій стороні, на чужій дорозі, у сні...
через синю блакить
© Copyright: Галина Би-Локур, 2020
Свидетельство о публикации №120111408186
Свидетельство о публикации №120111408186
Рецензии