М сто-3

Моє місто - це точка на карті,
Де живу тільки я - більш нікого,
Наче геній злодійств - Моріарті,
Що убив сам себе випадково.

Памятаю, як місто кипіло -
Кожен день в ньому нові знайомі,
Нові вулиці - зведені стіни,
І квартали застигли в судомі.

Розбудова, велике майбутнє -
Нових друзів безликі портрети...
Було тепло у нім й незабутньо -
Як в шерстянім з оленями светері.

Та в один день життя зупинилось,
Зупинилось нове будівництво.
І жильців прохолодні квартири
Опечатали мертві зіниці.

Моє місто - це точка на карті,
Я брожу ним - розсипалась память
На сторінки, що кину у ватру,
Зігріваючи смуток безкраїй.

Школа перетворилась на пустку,
Память стала, як витерта дошка.
І екзамен - письмовий чи усний
Прослизнув мимо пустої ложки.

В банку миші всю цеглу погризли,
І відмовили вкотре в кредиті.
Хоч господар я в місті, та зиску
Я не маю - всі двері закриті.

Ні афіш, ні артистів - нікого,
Не любуються пані в вітринах,
Ані жодного храму для Бога,
Щоб спитати - у чім і хто винен.