М сто-2

Є місто дитинства, що схоже
На вафельну дивну фортецю,
Для дам шоколадні там ложі -
Для рицарів - пряничні серця.

Це місто солодкої вати
Крихких карамельних доріжок,
В палаці рожеві кімнати,
І єдинороги без ріжок.

Там радість звучить веселкова
Дзвінким і розсіяним сміхом,
Зоря розцвітає ранкова,
Даруючи діткам потіху.

Панує там диво та казка,
Здійсняються всі побажання.
Там діти не знають поразки -
Не знають труда і старання.

Там сльози - намисто чарівне,
І кожна сльоза - діамант.
Збирає цей скарб королівна
Натомість дарує талант.

Немає дорослих в тім місті -
Вони за стіною - вигнанці.
Ніхто не кричить і на місце
Не ставить маленьких засранців.

Дорога заказана в місто -
Виходять у світ повнолітні.
Лиш якось - зайшов, щоб поїсти,
Злидар - у бідняцькім лахмітті.

- О, місто дитинства - як дивно,
Я знов повернувся у казку.
Що з мене ти, місто, зробило,
Що став я на старість блукальцем?

- О, місто дитинства - як смішно,
Дивитися в очі безумцю.
Хіба серед всіх я був гіршим,
Піддавшись життєвій науці.

-О, місто дитинства, як страшно,
Дивитись - як з твоїх воріт,
Як річка - несуться безстрашні -
Із казкою у голові.