пролетіли времена обірвались стремена вирвалися віжки я не жалію ані трішки...
бо новий час уже прийшов
облив шастям і кудись пішов
а я щасливо посміхаюсь чекаю мить
щоб ще спожить те що осталось...
і ручки на грудях зложить...
і відпочить.
тяжка УСТАЛОСТЬ.
о милий друже ...
нам покищо ненайхуже...
буде гірко та це потом...
а сьогодні ми з понтом...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.