Непрактичн сть-18

Справжній виклик для поета,
Як з авто змагатись пішим -
В провідний вік інтернета
На бумазі чиркать вірші.

Чому б в сітях на рекламі -
Всім показуючи жопу
На просторах Інстаграму -
Не косить бабло галопом.

Чи цицьки - продати оптом,
Дві - за вартістю одної,
Відіславши своє фото
Кількомстам змужнілих боїв.

Чи свою торгову марку
Розробити - і по пошті -
Нові бренди продавати,
Із базару - скільки хоште.

Грати в карти чи рулетку -
Й віртуальних слади гардів...
Й про життя маріонетки
Геть забути з міліардом.

- Може, й так поет відкаже,
Тільки я - боюся думки,
Стати в інтернет-параші
Незакінченим придурком.

Бо найважче в віртуалі,
Незатьмарена свідомість -
Може, раз себе обманиш,
Але що візьмеш натомість?

Жити в вимірі абстрактнім -
Ниче жити під наркозом.
Надто важко - і стократно,
Не утративши свій розум.

І поет, листок зімявши,
Викинув в сміття свій вірш.
В інтернет-розгардіяші
З вами зроблять трохи гірше.

- Геть здурів - йому відкажуть,
Видається, що у змозі,
Захистить від інфо-кражі
У горіх засохлий мозок.

Вже забув, що серед перших,
Шкребучи слова на парті,
Наче безголовий вершник -
Став безумства цього автор.