Дзвонить подруга у двері,
- Досить вже сидіти сиднем,
В надто спертій атмосфері -
Можна вмерти очевидно.
Кажу, що боюсь виходить -
В кожнім погляді - загроза,
Смерть чека на переході,
На порожній геть дорозі.
У вікно самотнє зирить,
Як ворона, хоче відать,
Чи дадуть їй кусень сиру
В чорний день під час обіду.
Відповідь несе словами -
Що кидають перехожі.
Наче правду усі знають,
Та ніхто сказать не може.
- Не зважай, то все уява,
Каже подруга й сміється.
Ти сприймаєш надто явно
Те, що просто видається.
На прогулянці - ворони
Вслід дивилися безпечно,
Прошмигнути на червоний -
Було надто недоречно.
Перехід - машина в друзки,
Подруга і пляма крові.
Від навязливих ілюзій -
Навіть ангел не боронить.
- Не зважай, махни рукою,
Вороння кричить укотре.
Хто не дружить з головою,
В того не буває подруг.
Непрактичн сть-17
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120111307206
Свидетельство о публикации №120111307206
Рецензии