Мовчиш... Так довго, непорушно,
Себе сховавши та думки
У непрозору білу мушлю,
В сипучі попільні піски.
Слова там губляться без сліду,
Без сплеску, спалаху, луни...
Німотний вакуум міжсвіту,
Безмежна замкненість стіни.
І жодних натяків чи знаків -
Лишень байдужий білий шум.
І тінь бездомного собаки.
І тихий сум. І тихий сум.
Мовчання
© Copyright: Юлия Эбервейн Захарченко, 2020
Свидетельство о публикации №120111209283
Свидетельство о публикации №120111209283
Рецензии
