Семнадцать лет... Из Лины Костенко

***

Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона росте ще, завтра буде вишенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

*********************************************

***

Как повезло , всего лишь ей семнадцать,
семнадцать славных , бесподобных лет!
Увы, та девочка грустит и плачет.
О чем? Она тебе не скажет, нет.
Она растет и завтра будет вишенкой.
Но к ней печаль приходит наперед.
Еще не слёзы у цветущей вишенки,
скорей, роса, но кто их разберёт.
Она столкнулась с невообразимостью:
ей парень не ответил  вдруг взаимностью.
Другую потому что любит деву он -
имеет верность душу неподдельную.
Увы, та девочка грустит и плачет...
Как повезло, всего лишь ей семнадцать!