. . .
Насправдi тi метелики строкатi,
що випорхнули з подиху весни,
менi лiтають бiлими по хатi,
передзимово скиглячи: «Засни!
Засни i притулись до стiн дрiмучих –
нема нiчого кращого, нiж сон!
А тим морозам болiсно-пекучим
вiкно сумлiнно виставить кордон.
Засни й дивися сни про квiтне лiто
i утопи печаль у забуттi…».
Та сплячою красунею сидiти
я не спроможна й хвилю у життi.
То хай вирує снiговiй зимовий,
хай замiтає простiр навкруги.
По камськiй кризi вмерзло-буруновiй
пiду шукати бiлi береги.
Насправдi тi метелики строкатi
© Copyright: Валентина Степанишина, 2020
Свидетельство о публикации №120111108830
Свидетельство о публикации №120111108830
Рецензии