Коли ідуть у засвіт матері -
Сприймаєш мимоволі як провину …
У темряві згасають ліхтарі,
Xтось наче перерізав пуповину…
Надійний найрідніший оберіг
Для кожного народженого - мати
I те, що не спромігся, не зберіг-
Тебе довіку змушує картати.
Шляху, на жаль, зворотнього нема
У русі до одвічного спочинку…
На зустріч сподіватися дарма.
І вже ніколи не почути – «синку...»
Маме
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2020
Свидетельство о публикации №120111104461
Свидетельство о публикации №120111104461
Рецензии