Лина Костенко. Как никогда коварно...

           * * *
Как никогда коварно, тайно, с тыла
Мещане лают, скалясь от злобы.
Моя им бешенная ненавистна сила,
Но не терплю я слабости свои.

О сколько их! Я соткана печалью.
Я тыщу свиток из неё сошью родным.
Колени в лавре преклоню Почаева,
Стоит моя душа пред всем святым.

Жужжат и жалят мириады версий.
Ну что ж: я сильная и даже зла.
А слабость - среди множества диверсий.
Но диверсантом никогда я не была.

          5.11.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


           * * *
Отак, як зроду, потаємно, з тилу,
Усіх міщан ощирені лаї
Ненавидять в мені мою скажену силу,
Ненавиджу я слабкості свої.

І скільки їх! Я зіткана з печалі.
Для ближніх знято тисячі свитин.
Коліна преклонивши, як Почаїв,
Стоїть душа перед усім святим.

Дзижчать і жалять міріади версій.
Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла.
Я знаю: слабкість — це одна з диверсій.
А я ще в диверсантах не була.

          Лина Костенко